Розділ 12

- Як ти міг мені не повідомити? - зле шепотіла Джина на Роберта у приватному місці. - Ти провів з нею мало не пів дня, повністю ігноруючи мене! А я дзвонила, Роберте! І не один раз!

Тільки приватним це було лиш на їх думку. Я стояла зі смачним млинцем у роті за шафкою і намагалась навіть не дихати. Слина потекла на млинець та я подумки простогнала. Через призму пристрастей, вони не бачили мене. 

За всією іронією долі я проспала сніданок. Хоча памʼятаю, коли були тренування я завжди одна з перших приходила. І кухарка любʼязно мене пропустила на кухню, щоб я змогла знайти, що перекусити. Мій погляд звісно впав на найкращі млинці за все моє життя. Набравши в велику миску смачний сніданок  намагалась жувати, поки не зʼявились ця дивна парочка.

Доля, як і карма ще та с…

- Хіба не ти ще три роки тому дала ясно зрозуміти, що більше чим на секс, я не маю розраховувати, - промовив Роберт та я під його слова глитнула слину, яка встигла торкнутись млинця. Слава творцям, вони не помітили. 

Чи було мені соромно за те, що підслуховую? Тепер ще раз перепитаю. Соромно? І мені? Мені було лиш не зручно їсти млинець і до демонів цікаво, адже їх розмова була про мене. 

- То ти з цією хвойдою хочеш щось більше? - прошипіла мов змія Джина. - Вона ж Майклова підстилка.

Я зціпила зуби та млинець мало не випав з мого рота та зараз не час виясняти ситуацію. Намагаючись затримати дихання, яке прискорилось від обурення, я стискала миску наче це допоможе.

- Джино, а сама ти інша? - розсміявся Роберт. - Ти неодноразово говорила, якби Артур звернув на тебе увагу, то спала б з ним за милу душу, навіть не зважаючи на дружину.

- Але зараз я з тобою, - в її словах відчувався такий відчай, що мені навіть шкода стало викладачку.

- Сьогодні ти, завтра інша, - хмикнув він. 

Їх відносини, явно не назвеш зеленим прапором та щось мені підсказувало, що цих двох обʼєднує дещо більше чим секс.

- А як же твоє кохання? - обурилась викладачка. 

- Перестань, - відмахнувся він. - Кохання чоловіка, який хоче з тобою переспати нічого не варте.

- Я зрозуміла! - трішки голосніше вимовила Джина та на мить замовкла. Я нагострила вуха, щоб почути наступні її слова. - Ти здав її ректору, не тому що хотів мені догодити, а тому, що сам захотів її. Авжеш, Роберте?

Вот же підступний гад, я все думала, що це Джина сфотографувала наш поцілунок з Майклом, але Роберта навіть не підозрювала. Він здавався приємною людиною.

Мій млинець з рота впав прямісько на підлогу та відволік коханців від запеклого порівняння хто кого більше використовує.

Я стояла наче вкопана, не наважуючись вийти. В останнє таке відчувала, коли в дитинстві розбила мамині парфуми і заховалась під диваном з надією, що вона мене не знайде.

Крок…

Ще один впевнений крок вже ближче та я втиснулась сильніше в шафку ніби це допоможе. Я відчувала, як кров прилила до мозку та пульсувала, наче витанцьовувала в моїй голові шалені танці.

- Смачного, - промовив Роберт Блейк спершись однією рукою на шафку з посудом. 

- Я не підслуховувала, - і чому саме це прийшло в голову? Повільно повернула до нього погляд. Він не був розлюченим, навпаки, його посмішка лукаво засяяла на обличчі, даруючи мені кокетливе підмигування. Та чомусь стало дуже не зручно при цьому. 

- Авжеш, - за ним виглянула Джина, яка свердлила очима млинець, а потім підняла зверхній погляд до мене. - Викладачко Бенет, яке нахабство підслуховувати, я була про вас кращої думки. 

Я фиркнула від її слів. І це якої ж? 

- Я певно піду, - ступила крок, залишивши поруч тарілку з апетитними млинцями на підвіконні та рука Роберта не дала цього зробити. Зупинивши мене обережно за плечі, викладач посміхнувся ще ширше. Я смикнула бровами і опустила очі на його руку.

- Схоже допитливому розуму було цікаво, - наклонив він голову в бік. Його рука, під моїм пильним поглядом, повільно опустилась мені на лікоть. - Чи не так, викладачко Бенет?

Джина слідкувала за цим та стискала губи, які перетворились у тонку лінію. Я не хочу ставати між цими двома, нехай які відносини в них є, та мене там не повинно бути.

- Викладачу Блейк, - почала я та він мене мʼяко перебив. 

- Ходімо я вас проведу, - ніжно стиснув він мене за лікоть та направив до виходу з їдальні. 

Хоча я не поснідала та була рада покинути те місце. 

Тільки вийшовши в загальний коридор я полегшено видихнула не відчуваючи на собі прискіпливий погляд Джини Брунс.

Я відсторонилась та заглянула у світло карі очі викладача, даючи знак, що хочу поговорити. 

- Не робіть так більше, - тихо мовила до нього. 

- Підслуховували ви, а винен я? - награно обурився він та густі брови заграли.

- Я про те, що ви зробили з мене обʼєкт для відвертої маніпуляції  Джиною, - різко відповіла йому. 

- Чому ви так впевнені, що не могли мені сподобатись, як жінка? - запитав він та знову розтягнувся у посмішці. - Ви приваблива, розумна та доволі норовлива, що зізнаюсь вам, по душі чоловікам, які обожнюють жінок з характером, - останнє промовив він тихо.