Розділ 10

Безкраїй океан виднівся за вікном; його хвилі накочувалися майже на самі колії. Так, сьогоднішню погоду штилем не назвеш.

Я їхала у потязі, ледь стримуючи дрімоту. Минулу ніч ми втрьох провели в розмовах. Пояснювали мамі, хто такий Алан Старк, я розповідала про академію і — хвала Творцям — про мітку вони не дізналися. Звісно, від родини Бенет жалісливих поглядів годі й чекати, а от прочухана вони могли виписати майстерно.

Головною темою став новий член родини. Я не тримала зла на маму за те, що вона приховувала брата. Хто знає, як би я сприйняла цю звістку раніше. Останні події надто змінили мене, я навчилася реагувати розсудливіше. Можливо, це і є доросле життя, а можливо, після знайомства з демонами та викладання в академії мої рецептори сприйняття просто притупилися. Мама обіцяла познайомити нас на турнірі, куди збиралася привезти малого. Мені довелося зізнатися, що я їду туди як тренер. Ох, треба було бачити їхні захоплені погляди й чути слова підтримки! Сім’я — це справді компас, що веде нас крізь туман. Вона — джерело натхнення і той затишний прихисток, куди повертаєшся, коли зневірюєшся у собі.

Перед тим як заснути, я думала лише про те, що один Хаос знає, як мені завтра дивитися в очі Алану Старку. Йти до ректора страшно, як до демона на розправу, а вдавати, що нічого не сталося — не варіант.

Я заплющила очі, і перед ними миттєво постала жахлива картина.

Закривавлене тіло Джейка Колі, а над ним — на мотузці чи невидимій силі — висить ще хтось. Я придивилася й упізнала Говарда Тукрокса. Зірвалася з місця, хотіла підбігти, але зрозуміла: щоб дістатися до Говарда, який був ще живий, мені доведеться наступити на Джейка. Тукрокс сіпався, намагаючись щось вимовити.

— Говарде, я зараз, зачекай! — наплювавши на все, я влетіла ногами в калюжу крові під Джейком. Вже простягнула руку, щоб торкнутися Тукрокса, як зненацька мене покликав голос третього чоловіка.

— Каро… — тихо прошепотів він.

— Майкле! — я різко розвернулася, від чого кров під ногами неприємно хлюпнула. — Де ти, Майкле?

— Каро… — прохрипів він. Здавалося, його хтось душить.

Майкл з’явився в густому сірому димі, що обплутав його шию і стискався дедалі сильніше.

— Один мертвий, — пролунав голос нізвідки. — Двоє ще живі. Кого обереш?

Я озирнулася: навколо не було нікого, крім трьох чоловіків. Хто це говорить зі мною? Він хоче, щоб я зробила вибір. Чомусь я була впевнена: це чоловік. Він не просто питає, він грається.

Я глянула на свої ноги, що загрузли в крові Джейка. Його вже не врятувати. Але Говард чи Майкл?

Вибір. Нестерпний тягар вибору.

— Нікого, — ледь чутно прошепотіла я.

Говард востаннє безнадійно здригнувся й затих. Голова Майкла під дією сірої магії неприродно викрутилася вбік, і він упав замертво, впиваючись скляними сірими очима прямо в мою душу.

— Твій вибір уже зроблено, — сіра тінь виникла поруч, набуваючи силуету чоловіка без обличчя. — Тобі потрібно лише його усвідомити.

Я різко розплющила очі. Краєвид за вікном змінився: потяг мчав крізь густий ліс, повитий сірим туманом. Ми вже в передмісті столиці, ще трохи — і моя станція. Невже я так довго проспала? І що це за дивний сон?

Хоча ні, це був не сон. Це було видіння, навмисно підкинуте в мою свідомість. Питання лише — ким?

Я не встигла заглибитись у роздуми, як моє заціпеніння прорізав розпачливий жіночий крик із сусіднього купе. Швидко зірвавшись із місця, я побігла на звук. Я ні на мить не задумалася, чи правильно чиню. Побачивши, як чоловік намагається силоміць роздягнути жінку, я зрозуміла: часу немає, я мушу втрутитися.

— Гей! — я вигукнула так, щоб змусити нападника обернутися. — Відійди від неї!

— Не лізь у сімейні справи! — гаркнув він, ще міцніше притискаючи жертву до себе. — Це моя наречена, ясно?! Вона зобов'язана належати мені тоді й так, як я захочу! Зрозуміла?

Його очі витріщилися, у них металося божевільне вогняне світло. Я мимоволі опустила погляд на розірвану сукню дівчини — на її передпліччі чорніла мітка. Здається, ці знаки переслідували мене. У голові промайнула здогадка: так проявляються сили мого «татка». Як казав Занкус, генетика відіграє не останню роль, хоч він і мав на увазі дещо інше.

— Чого витріщилася, дурепо? Йди геть! — чоловікові набридло, що я стою на заваді. Жінка благально подивилася на мене, але він ривком смикнув її на себе. — Чи, можливо, хочеш приєднатися? Мені подобаються брюнетки, — він хтиво облизнувся.

У пам'яті спалахнув образ вітчима. Він дивився на маму точно так само. На мить я знову відчула себе тією маленькою безпорадною дівчинкою.

— Не дочекаєшся, — я зціпила зуби, випалюючи жахливі спогади люттю.

Я почала плести магічний батіг, але в цей момент потяг різко, зі скреготом загальмував. Удар дверцят купе прийшов прямо в голову. Темрява накрила мене миттєво.

Через якусь вічність я почала приходити до тями. Свідомість була як у тумані, але я виразно почула голоси.

— Я ж казав, що вона спокуситься відчайдушною душею, — промовив віддалено знайомий чоловічий голос. — Вона ж у нас «рятівниця».

Я знову почала провалюватися в непам'ять, намагаючись вхопитися за реальність.

— Для когось рятівниця, а для когось — убивця, — сухо відповів інший. — Чому я не можу її просканувати?

Другий голос я впізнала одразу. Детектив Моріс. Що, демони його забирай, тут відбувається? Де я?

— Тебе не пускають сили Хаосу. Схоже, вона нещодавно була в полоні у когось іншого, — констатував той, від чийого тону кров застигла в моїх жилах. Король демонів. — У когось могутнішого за нас обох…

Він замовк, і я знову почула лише гул порожнечі.

— Ардена тут немає, — раптом кинув Енді Моріс.

— Могутнішого навіть за нього, — відлунням відповів Асмодей.

Перед очима стояла суцільна пітьма, бездонна чорна прірва, яка здавалася вічністю. Лиш іноді до мене долинали уривки їхньої дивної розмови.

— Я знаю, ти мене чуєш, рятівнице, — голос Асмодея тепер звучав холодно, наче в робота. Я не могла вийти з трансу, лише чула, як він перейшов на демонську мову. — Я не ворог тобі, якщо перестанеш втручатися в мої справи. Ти навряд чи розумієш, про що я, але дам тобі підказку. — Король демонів витримав театральну паузу. — Я знаю, чия ти дитина. Звернися до сили, яка тече у твоїх венах.