Розділ 5

Я ввірвалися в цілительську де мене зустріли троє чоловіків. Саме тих, яких я намагалась уникати.

Першим побачив мене цілитель Тукрокс, який сидів передом, наступним повернувся Занкус Аім, а за ним повільно Майкл Арден та здивовано зиркнув на мене. 

- Каро? - отямився Говард та на нього розвернулись двоє чоловіків свердлячи поглядом. - Чому ти тут? - запитав ніби не помічав їх цілитель. 

- Хотіла дещо обговорити, - трохи зніяковіла стоячи біля дверей. 

- Що саме? - підняв він одну брову. 

Мені потрібно було дещо особисте від цілителя. І, ні це не зцілення. Проводячи урок першому курсу, ми проходили тему зілля зміцнення сили. І студентка Аманда Стоун задала цікаве питання. Чи можна створити за допомогою магії Долі, зілля зцілення, яке допоможе на турнірі. Так, дівчина ціленаправлено намагалась потратити на турнір і на моє привелике «щастя», хотіла саме до мене. Дівчина звісно переспективна, але ж вона всього лиш першокурсниця. Та мені щось підсказувало, що цього року під керівництвом Вільяма Хаса, турнір буде занадто небезпечним. 

- Вочевидь викладачка хоче, щоб ми вийшли, - промовив Майкл киваючи Занкусу та вальяжно сперся на стілець і в звичній манері подарував мені знущальну посмішку. 

- Ммм, - протягнув демон та навіть не намагався підвестись.

- Може ви… - Говард хотів щось сказати та його перебили. 

- Навіть не подумаю, - Занкус підмигнув мені. 

І що це було? Хіба не він мене хотів вбити за те, що витворив третій курс. 

А, схоже я зрозуміла. Тепер територія ділиться на трьох. Ну, що ж, дорогенькі…

Я зробила гучний видих та з гордо піднятою головою направилась до цілительсткого столу висловлювати свою натхнену ідею. Занкус та Майкл без тіні соромʼязливості оглянули мене з ніг до голови та врешті зупинились на моїх очах. 

- Одна першокурсниця навела мене на думку створення зілля зцілення, - почала впевнено під зацікавлені погляди трьох чоловіків. - Якщо за основу ми візьмемо квіти дарунків, які використовують в медитації та заспокоєні, та квіти Німфеї, до них добавимо трішки магії Долі, то може вийти щось на кшталт своєрідного цілителя в пляшці. 

Говард скривився на моїх словах, давши знати що порівняння я підібрала так собі. 

- Ідея не погана, - першим обізвався Занкус. 

Підтримки від нього найменше очікувала. 

- Це зробить величезний прорив у науці та, якщо встигнемо до турніру, у нас буде прекрасна додаткова цілительська допомога, - добавив Майкл. - Ти молодець, викладачко  Каро. 

Як всі швидко на ти перейшли, ще недавно я була Бенет. 

- Можемо спробувати, - посміхнувся Говард та його очі зблиснули, але я не відразу відчула підступ. - Пропоную обговорити деталі завтра ввечері після занять. 

- Звісно, - посміхнулась йому. Саме цього я й хотіла. - Тільки давайте на наступному тижні, на ці вихідні в мене є плани.

Говард лукаво посміхнувся і це не віщувало нічого доброго. 

- Тоді до зустрічі у ресторані Моне наступного вівторка, - його посмішка засяяла ще більше. Я й не зрозуміла, як під впливом натхнення погодилась на побачення. А ось погляди Занкуса та Майкла змінились на похмурі. Та схоже я знову чула скрип зубами. 

Ох, і влипла ж я. 

Поки викладачі не стесали всі зуби, я розвернулась до виходу. Та моя рука смикнулась біля ручки. Чому я взагалі дозволяю їм трьом такі фрівольності? 

- Цілителю Тукрокс, викладачі Аім та Арден, - повернулась до них та тепер свердлила їх поглядом я. - Чому ви вирішили, що в стінах академії вам трьом дозволяється вести зі мною не формальну бесіду? 

Їх брови одночасно нахмурились та вони багатозначно переглянулись. 

- Я для вас викладачка Бенет, - гордо підняла голову та підмигнула під їх ще більш похмурі погляди. - Не забувайте про це. 

Виходячи з цілительської на мене в прямому сенсі слова налетіла Ліліана, дівчина потерла лоба та схилила голову. 

- Студенко Нокс? - запитально глянула на її тривожний стан та розгублений опущений погляд. - Щось сталось? 

- Так, - вона підняла обличчя до мене та я побачила синець під оком. 

- Хто це зробив? - всередині все стиснулось від думки, що Ліліану, цю світлу дівчину могли вдарити. 

- Я сама, - заплакала вона. 

- Як? - намагалась зрозуміти як вона це зробила? Впала комусь на кулак?

- Я впала на кулак Георга, - підтвердила вона мою іронію та продовжила. - Хтось наслав на мене невезіння. І я цілий день потрапляю у такі ситуації. 

Як мені це знайомо. 

- Є ідеї хто це? 

- Так, - кивнула вона витираючи сльози. - Я думаю це Теренс, ми посварились вчора, коли я сказала, що хочу до вас в команду на турнір. Точніше Олівія сказала, але розізлився Ян саме на мене, - вона заплакала з новою силою. 

Те, що вона хоче до мене в команду для мене було новиною. Схоже Олівія її загітувала піти на турнір. Ліліана гарний стратег та у команді це буде дуже корисно, певно для цього й потрібна вона Олівії. А ось поведінка Теренса дивна. Схоже він побачив конкурента.