Розділ 3

Я не очікувала, яку задницю зробить третій курс. На перше позакласне заняття вони вирішили не прийти. Занкус Аім викликав мене в пусту аудиторію.  Він подарував мені такий погляд, що здавалось спалить прямо тут і зараз.

А що я? Я їх про це не просила. Та і навіщо мені це?

- Я мушу доповісти про цей протест, - серйозно мовив викладач Аім. Зізнатись поміж його фліртом ніколи не помічала, що він може бути злим. Та і після ночі з Майклом, Занкус ні разу не переходив межі та на щастя мене це влаштовує. 

Очі блистіли яскраво жовтим кольором, губи стиснуті, а брови нахмурені так, що я враз згадала, що переді мною демон. 

- Вони бойові маги, а не ображені першокурсниці, демон їх забирай, - зле бурчав він дивлячись мені прямо в очі. 

З одного боку це було приємно, але з іншого Занкус правий їх протест зовсім не личить бойовим магам. Можливо це моє наставництво зробило їх настільки неконтрольованими?

- Я поговорю з ними, - поправила волосся за вухо та подалі від біди пішла до дверей. 

Нагадую, що відьма я без покровителя і звичайно ж неприємні ситуації в самий не підходящий момент це для мене, як звичайне діло. 

Виходячи з дверей на мене налетіла знайома форма. Повільно піднявши очі я зустрілась з незворушним поглядом чоловіка. 

- Майкл? - прошепотіла та моє серце стрибнуло.

- Викладачко Каро, - його очі на якийсь момент блиснули.

Він дивився на мене сірими очима в занадто близькому контакті. Настільки, що відчувала як його грудна клітина повільно підіймається та опускається, а наші дихання синхронізуються. 

Запах свіжого лимону, кедрового горіха та нотою ванілі врізався так небажано, що мої думки враз перенесли до його спальні, обіймів,  ніжних дотиків та поцілунків.

Майкл дивився зверху так власно та його серцебиття прискорилось. Ми можемо приховати усе на світі, але наше серце та очі нас видадуть. 

- Ви довго, ще будете стояти в дверях? - голос Занкуса нагадав, що ми в аудиторії. 

- Чекаю, поки викладачка намилується, - тихо мовив Майкл Арден, так що тільки я почула. 

Це ж треба який нахаба. 

- Спочатку з дверей виходять, викладачу Арден, - взяла свою збентеженість під контроль. - Так, що милуєтесь в цьому випадку ви. 

Його лукава посмішка виступила на обличчі. Майкл підмигнув та моє серце знову стрибнуло. 

- Проходьте, - мовив бойовий маг обертаючись в пів оборота. 

Я ступила крок та ненароком зачепила його плечиком, від чого бойовий маг награно потер свою форму та тихо промовив. 

- Ауч, - знову підмигнув мені. Зазвичай чоловіки самі розвіюються після першого разу, але відчуваю, що саме цього чоловіка уникати мені не вдасться. 

Коли йшла відчувала його погляд на своїй спині, хоча не впевнена, що дивився він саме на спину. 

Зібравши в улюбленій оранжереї третій курс, на мій подив вони сиділи абсолютно без тіні провини, що мене лиш почало дратувати. 

- Ну і що це було? - обдивилась третій курс спершись на парту. 

- Протест, - знизав плечима Теренс та почав роздивляючись свої руки. - Чи ви думали, нас можна кидати то одному, то іншому наставнику, без нашої згоди? 

Хм, їх точка зору зрозуміла. Іноді ми не можемо запобігти несправедливості, але протест завжди зможемо висловити. Це були мої принципи, які занадто схожі з принципами третього курсу.

- Ми вас підставили? - зрозуміла Ліліана Нокс. Дівчина завжди відчувала мої почуття, емпат з неї прекрасний. 

- Не зовсім, - помотала головою. - Ваша позиція мені зрозуміла, - підсунула стілець та сіла біля них. 

- Але ви хочете попросити, щоб ми піддались викладачу Аім? - Олівія сиділа найближче до мене. 

- Ми не маємо нічого проти викладача, навпаки ми обожнюємо його, - Кетрін Трейсі сиділа біля Олівії та подала голос. - Але ми не можемо знецінити те, що ви для нас зробили. 

- Нввіть не зважаючи на усі наші непорозуміння, - добавив Георг зиркнувши на Яна Теренса, той досі байдуже роздивлявся свої руки. 

В середині розлилось таке приємне відчуття. Нехай ми не довго з третім курсом, але стали рідними вони мені, як і я їм. 

- Ви завжди можете на мене розраховувати, - промовила усміхнувшись. - І це не залежить від того наставник я вам чи ні. 

- Це діло принципу, наставнице Бенет, - подав впевнений голос Джун Тонкан. - І це діло ми доведемо до кінця.

Що він мав на увазі під цими слова я не зовсім зрозуміла. 

- В них немає жодних підстав звільняти вас з наставництва, - добавив Хун Тонкан. 

А й справді, чому мене зняли з посади наставника? За нещодавніми вкрай похмурими подіями, я не запитувала це ні у себе ні у ректора. 

Тому впевненими кроками дійшла до дверей з табличкою «Ректор Алан Старк». 

- Деякі з батьків були проти вашого наставництва, викладачко Бенет, - промовив ректор, як тільки озвучила питання. В кабінеті він був без Артура, схоже в заступника останнім часом купа роботи. Це і добре, я й взагалі була б не проти не пересікатись зовсіи.