Розділ 2

- Ти поглянь на неї, вона ж ідеальна. Її хочуть всі чоловіки, - промовила Хелена Картер лежачи на лікарняному ліжку з йогуртом в руках та дивлячись на великому екрані трансляцію найзнаменитішої та найкрасивішої жінки в країні Ер, Меліни Кларк. Декілька днів тому, коли зустрічалась з Елізабет, то дівчина розповідала про неї і також з заздрісним тоном.

- Чоловіки, як і жінки, - злегка повернула до неї голову розставляючи квіти по вазам, які подарували Хелені. - Хочуть мати те, що не можуть.

Меліна Кларк у прямій трансляції, якраз розповідала в той момент про свої тренування. Одягнувшись у не надто стриманий одяг, який підкреслював усі її принади, показувала вправу з йоги, собака мордою вниз. Думаю не потрібно розповідати куди були спрямовані погляди глядачів. 

- Та такі як вона отримують найкращих, - дивилась з захопленням на жінку, Хелена. 

- Ботокс, спорт, правильне харчування роблять чудеса, - взяла вазу з найкращим букетом. 

- Це говорить та, що отримала найбажанішого холостяка столиці, - хмикнула Хелена. 

- Звідки ти…- я не договорила, згадавши з ким тісно спілкується викладачка. Навряд чи Джина приховала б таку новину від подруги. 

- Слово «отримала», занадто гучне, - відповіла присівши біля неї та поставила поруч рожеві троянди. Після тієї ночі ми так і не спілкувались з бойовим магом, лиш на похороні кивнули один одному та нагоди поспілкуватись не знайшлось. Та зізнатись я не знала, що йому сказати, а він не поспішав розбиратись в тому, що я нахабно використала його. 

- Від кого ці квіти? - Хелена ніжно торкнулась троянд. Вона нахилилась, щоб відчути приємний аромат та побачила листівку. - Занкус, - її посмішка осяяла обличчя. - Схоже приніс коли я спала, не знала, що він повернувся. 

- Занадто ефектно повернувся, - хмикнула бачачи, як викладачка, як і всі в захваті від демона. 

- Він вміє, - вона знову понюхала приємний аромат квітів. - Як виявилось не всі демони погані. 

- Хто зна, - знизала плечима. Мотиви та думки Занкуса важко розгадати. 

Я так і не зрозуміла які в Занкуса та Хелени відносини, але схоже, що близькі згадуючи, як він озивався про Хелену та прекрасні квіти, які приніс. 

- Я взагалі через його наведення й прийшла, - згадала розмову в орендованому автобусі. - Він говорив ти десертацію писала про меч сили трьох. Чи не могла б мені більше про нього розповісти?

- З радістю, - посміхнулась вона.

Хелена з тих хто не відмовить у допомозі та лізти їй на голову не хотілось. 

- Меч сили трьох народився сам по собі приблизно через пʼятсот років існування трьох творців. Це, як знак, що не тільки творці можуть нами керувати, а й ми ними. Хоча це гучно сказано, адже активувати меч може тільки душа однієї людини. Точніше жінки, яка згідно легенди реінкарнує саме в той час коли потрібне найбільше втручання. 

- Найбільше втручання? 

- Так, - махнула викладачка. - Наприклад дві сотні років тому в закінчення столітньої  війни згідно з оповідок, жінка поранила творця, та не простим мечем, а яскраво синім, з чорною рукояткою та крилами, які тріпотіли від активації. 

Її опис був точнісінько, як в моєму сні. Невже я бачила минуле та чиє? В мене знову підкралися дивні думки. Та ще більше мене хвилювало, якщо це дійсно правда, то яке найбільше втручання чекає наш час? І чи я справді та жінка?

- А кого з творців поранила жінка? - уточнила я уважно слухаючи. - Згідно оповідок звісно. 

- Хаоса, - промовила вона. 

Невже я бачила сон, де Єва хотіла вбити Хаоса? Та невже вона кохала його? Як і Діана. Запитань більше чим відповідей. 

- А ти Деніела бачила? - з надією запитала викладачка та витягла мене з надто затуманених думок. 

Не хотіла я цю тему піднімати і надіялась вона не запитає за нього. Чи маю я їй сказати про те, що бачила в автомайстерні? Не впевнена. Але чи промовчати це завжди правильний вчинок? 

- Хелена, - закусила губу, підбираючи правильні слова та підібрала правду. - Я бачила Деніела, коли забирала машину. 

- І як він? - з блиском в очах запитала вона. 

- Працював, - відмахнулась я. Ну не змогла сказати, що він останній покидьок. 

- Він завжди працює, - замріяно вона посміхнулась. - Він так багато робить для свого бізнесу, напевно тому не заходив. В нього ж стільки роботи…

Ну все, я не можу більше цього слухати. 

- Хелена, не роби людину змістом свого життя, - зупинила її потік слів та зустрілась з повним очима непорозуміння. - Торкнись свого серця та відчуй чи не дивишся ти на ситуацію через рожеві окуляри? 

- Що ти маєш на увазі? - вона нахмурилась так, що її світлі брови майже зімкнулись. 

Ох і навіщо я це почала. 

- Тільки те, що твоя повага до себе має бути більшою за твої емоції. 

- Думаєш Деніел не кохає мене? - її очі наповнились сльозима. 

- Яка різниця, що я думаю, - стиснула губи та важко видихнула. - Зараз найкраще, що ти можеш зробити це прислухатись до себе.

- Якщо ти щось знаєш, то скажи мені, будь ласка Каро, - благально глянула вона на мене. - Він зраджує мені?