Пролог

Минуле…

Ні для кого не секрет, що творці світу, а саме Хаос, Доля та Смерть часто спускались на землю, щоб відвідати людських спокус. 

Сидячи у місцевій таверні, творці святкували тисячу років існування світу. 

Вони змінили свій зріст на людський та Долі довелось замаскувати крила. Хаос замовив собі віскі, Доля взяла коктейль «Блакитна лагуна», а Смерть на подив присутніх взяла пиво. Зазвичай це був вибір Хаоса, але сьогодні Смерть була сама не своя. 

- Невже наша Смерть обрала фаворита? - Доля елегантно випила свій коктейль та посміхнулась наймилішою посмішкою.

Офіціант, який прибирав на сусідньому столику, косо глянув на трійцю. Не щодня бачиш придурків, які називаються іменами творців світу. Офіціанту навіть в голову не прийшло, що це ті самі творці. Він радше повірив, що вони хворі на голову. 

- Нам потрібні псевдоніми, - Смерть кинула швидкий погляд на офіціанта, вплітаючи йому могильну магію у самісінький мозок, та той вмить забув про трійцю. 

- А як називає тебе твій фаворит? - підсунулась Доля ближче до жінки. 

- Сем, - кутики губ Смерті піднялись в посмішці, але вона різко змінила лице на звичне незворушне. 

- Хіба це не чоловіче ім‘я? - Хаос надпив склянку віскі та навіть його очі посміхнулись при потраплянні алкоголю в організм. Хто ж, як не він допоміг винайти настільки приємний напій.

- Мені подобається, - Смерть грізно глянула на двох творців. 

- Ну якщо так, - Доля переглянулась з Хаосом та сперечатись зі Смертю не стали. - Мене звіть Діана. 

- Діана… - протягнув Хаос задоволено вдивляючись на лице Долі. - Була в мене колись Діана, як шкода, що ви вбили її, - Хаос перевів погляд з Долі на Смерть.

- Така в неї доля, - мило посміхнулась Доля. Чи була це правда не знає ніхто. Хаос приблизно п’ятсот років тому занадто захопився дівчиною на ім‘я Діана. Звичайна донька коваля, яка нічим не відрізнялась, але Хаос знайшов в ній віддушину. Він чекав, що після її смерті вона реінкарнує, але марно. У нього були варіанти чому так: Смерть могла не відіслати душу на переробку, а наприклад знищити. Так, вона вміє це робити, але робить лиш в крайніх випадках. Або ж Доля перемістила її душу у дерево чи скажем бджолу та Хаос не відчуває Діану. Чому Хаос не мстився? Тому, що зарано. Він очікував момент коли двоє жінок будуть уразливі та нанесе удар. 

Битви в трійці не були рідкими. Вони часто піддавались емоціям та могли створити сутичку, але тоді страждають їх творіння.

Наприклад викиди вулкану, які Смерть влаштувала знизивши поселення світлих магів, коли виникла суперечка з Долею, про те, хто ж має очолювати людей, світлі маги чи темні. Чи потоплення майже всієї землі від Долі, коли Хаос вирішив зачаїтися та пожити з Діаною удвох. Або ж метеорит, який Хаос притягнув до землі та вдарив у місце де маги мали одне з найулюбленіших поселень. Хоча Хаос вже й не пам’ятав чого зробив це.

- А ти як назвешся? - беземоціним голосом мовила Смерть до Хаосу. 

- Та в принципі байдуже, - відкинувся він на спинку стільця та обняв двох жінок. - Знаєте в мене є ідея, - хитро посміхнувся він. 

- Знаю я твої ідеї, - фиркнула Смерть забравши руки.

Доля зле глянула на нього. Так, вони розділяли ліжко з іншими створіннями, але Доля дала ясно зрозуміти, що Хаос тільки її. Та і Смерть не претендувала на чоловіка і, її це цілком влаштовувало. 

- Я не про те, - його лукава посмішка не сходила з обличчя. - Хоча мила Долю, втрьох це не зрада. 

- Тільки без мене, - запротестувала Смерть піднявши руки догори. 

- То це вже не називається втрьох, Смерте, - підмигнув він до жінки надпивши пива з її стакану. Рот Смерті здригнувся в не приємній гримасі. - Так закохалась у свого фаворита? - Хаос кинув лукавий погляд та кокетливо витер пінку від пива з обличчя. - Він ж помре скоро, а ти залишишся сама. Сумно буде, повір я знаю…

Останні його слова вразили Смерть, він говорив їх щиро та без знущання. Та і Смерть розуміла, що ще якихось шістдесят років та її фаворит стане старий і їй прийдеться забрати його. 

- Повернемось до моєї ідеї, - Хаос знову закинув руки на стільця жінок. - Давайте створемо сутність схожу на нас. І не поспішайте відмовляти. Я хочу це запропонувати в знак миру, або тимчасового перемир’я. Називайте, як хочете. 

- Ти хочеш створити сутність з нашими силами? - Доля нахмурилась, більше її обличчя не сяяло в звичній посмішці. 

- Майже, - повернувся він до Долі та його очі засяяли. Він вважав його ідея чудесна. - Ми створимо людину з частинкою кожного з нас. 

- Це одне і теж, - Смерть скинула бровами. 

- Хіба вам не сумно тут на землі? Вже так довго нічого не відбувається, то хоча б створимо нову сутність. 

- А як ми його назвем? - Доля представляла вже його життя. Він буде чоловіком, обов’язково. Красенем, який світ не бачив, трохи схожим на них трьох. А його доля буде…

- А як ми його вб’ємо? - Смерть збила мрії Долі похмурою могильною стрілою. 

- Ти в своєму репертуарі, - Доля стиснула губи. Вона не любила коли її думки про майбутнє перебивали.