Усе було добре, я попрощалася з Аллою і пішла до дому...
* * *
...О ні! Тільки не це! Цього не може бути! Мій будинок! Його обікрали!
Двері були виламані, коли я зайшла в середину то побачила усе розтрощене, усі меблі, одяг був порваний, лише декілька речинок залишились цілими, дзеркала побиті, я чимдуж побігла перевірити мою потайну схованку де були гроші, фууххх, хоч гроші не вкрали. Але дивне те, що віс цінощі були на своїх містах й нічого не пропало. Звичайно я викликала поліцію вони сказали, що знайдуть злочинця. Тим часом я вирішила пожити у Зоріни, адже у мене більше нема ліжка.
* * *
- Привіт - привіталася подружка - Стоп. А чому ти з чемоданами? Що у тебе трапилось? Ти в порядку?
- Так я впорядку. У мою квартиру вкарилися злочинці. А з чемоданами я тому що нема де жити. Ти дозволиш мені у тебе трішки пожити? - Запитала я
- Так. Звісно проходь я допоможу тобі розібрати валізу...
* * *
Зоріна відала мені запасну кімнату. Там було дуже затишно. Фіолетово-золота кімната мені ну дуже сподобалась. Ми розібрли залишки моїх речей, а зараз ми сидими на дивані у вітальні й Зоріна каже:
- Розповідай, але усе мені цікава кожна деталь.
- Ну я йду додому усе як завжди, але коли підходжу до свого будинку бачу, що двері виламані, коли я зайшла в середину то побачила усе розтрощене, усі меблі, одяг був порваний, лише декілька речинок залишились цілими які я привезла з собою до тебе, потім я чимдуж побігла перевірити мою потайну схованку де були гроші, але на щастя там ні грошинки не пропало. Але дивне те, що віс цінощі були на своїх містах й нічого не пропало.
- Але ж ти викликала поліцію?
- Звичайно, вони пообіцяли, що знайдуть того хто це накоїв. - відповіла я
- Це дивно. Зазвичай злочинці викрадають найцініші речі, а не розтрощують будинки
- Можливо це були якісь вандали - мій живіт завурчав - доречі у тебе є щось поїсти?
- Так. Ти, що будеш картоплю фрі чи гамбургер?
- А можна мені те і те?
- Звичайно я доречі буду те саме
- А хіба ти не повина слідкувати за фігурою? Ти ж як не як модель. - здивовано спитала я подружку
- Мене у школі раніше називали відьмою
- Чому? - я не розумію навіщо вона ухиляється від відповіді
- Тому що я так само як і ти їм і не товстію - з загадковую посмішкою сказала Зоріна
- Ясно - сказала я і приступила до вечірньої трапези
Потім ми ще поговорили й подивилися серіали. Десь о одинадцятій тридцять вирішили лягти спати.
А вночі мені приснилося...
Як вам цей бонусний розділ? Як ви гадаєте, що саме приснилося Наті? Напишіть будь ласка в коментаріях мені дуже важлива Ваша думка. Наступний розділ я напишу коли ця книга набере 5 зірочок. Всіх люблю!