Синдром Адель. Нерозділене кохання.

Кохання яке потребує лікування.

Багато хто знає талановитого Віктора Гюго та в колі психологів і психіатрів більш відома його дочка Адель , ім'я якої дало назву синдрому нещасного кохання.

Ідея поста прийшла після перегляду французького драматичного фільма "Исторія Адель Г" ( знятого в 1975 году режиссером Франсуа Трюффо) .

Синдром Адель - це маніакальна одержимість настільки сильними почуттями до об'єкта власного кохання, що закоханий готовий проявити будь нерозсудливість, тільки для того, щоб бути ближче до об'єкта своєї нездорової прив'язаності. 

Ось фраза яка характерезує його повністю: " Мого кохання вистачить на нас двох" . 

Синдром Адель характеризується як психічний розлад тому, що психологічно здорова людина тягнеться до тих хто відповідає їй взаємністю.

Основна ознака синдрому Адель - невзаємність яка не те, що не відштовхує, а навіть приваблює. Я її/його завоюю, ми обов'язково будемо разом. 

Людина, що страждає від цього стану, здатна суттєво ускладнити життя об'єкта своєї любові. Ось основні ознаки того, що прекрасне почуття переходить здорові межі. 

☑️ Формування ідеалу і розвиток захоплення. Закохавшись, вона / він намагається познайомитися і зав'язати стосунки, а отримавши відмову - добитися взаємності за допомогою надмірного піклування, подарунків і підвищеної уваги.

☑️ Повне підлаштування під об'єкт захоплення, я стану такою/таким, як ти забажаєш. У нас все буде так, як ти того захочеш. 

☑️ Абсолютне зациклення, включаючи відмову від спілкування з друзями і проведення часу, не пов'язаного з тим / тією, хто обраний для обожнювання. 

☑️ Під впливом синдрому Адель людина все частіше видає бажане за дійсне, переконуючи себе і оточуючих в наявності взаємних почуттів і привертаючи увагу об'єкта пристрасті будь-якими засобами - від психологічного шантажу до загрози суїциду.

Кінцевий результат -  розлад психіки через серйозні зміни особистості, аж до повної деградації.