11 (2)

Вона була настільки блідою, що у мене навіть не виникло бажання жартувати. Ми з Георгом, власне, водночас зірвались на ноги. Я швидко відтіснив друга від дівчини – вона все-таки моя наречена! – і, тримаючи її за руку, довів до власного крісла.

– Що трапилось?

Переляканий погляд Шарлотти впав на Георга. Вона явно запитувала, чи можна говорити при ньому.

– Розповідай. Ми саме з Його Колишньою Величністю обговорювали, що він знає про аристократів, які мають намір зіпхнути мене з трону, і я впевнений, що Георг саме збирався мене запевнити, що сам не знає, куди від них подітись, бо дуже не хоче на престол, а Альсорії бажає лише добра.

Георг всміхнувся.

– Жодних підозр у мій бік! Якби я вмів плести інтриги, це було б неоціненно… Так, Шарлотто. Розповідай, що трапилось.

Погляд дівчини все ще бігав з кутка в куток, вона не могла зважитись остаточно. Нарешті видихнула та проговорила, відчайдушно намагаючись взяти гору над своїми емоціями:

– Я пішла до Даяни… Даяни Брукс, як виявилось – я не знала, що вона донька Стівена! – і попросила її відправити лист до мого батька з доповіддю про вчорашню вечерю… Вона погодилась відправити, проте сказала, що має зараз розповісти мені дещо дуже важливе. Точніше, показати… – дівчина мало не задихнулась від хвилювання. – Я спочатку не хотіла йти, але потім погодилась…

Вона схопила склянку з водою, що стояла у мене на столі, та жадібно осушила її за кілька ковтків. Я не перебивав та жодним чином не заважав дівчині. Було очевидно, що їй треба трохи часу, аби зібратися з духом.

– Даяна сказала, що в палаці є багато таємних переходів…

– Ми з тобою ходили одним таким, – підтвердив я. – Я не у всіх них розбираюсь. Але це просто додаткові коридори, не більше.

– Не зовсім, – заперечила Шарлотта. – Даяна сказала мені, що частина переходів раніше використовувалась для того, щоб… слухати розмови і всяке таке.

– Тобто, для шпіонажу.

– Так.

Я перевів погляд на Георга.

– Ти мені про це не розповідав.

– Цією магією мало хто може скористатися, і я сам не дуже добре нею володію, але так. Переходи можна відкрити з допомогою королівської крові спеціальним ключ-ножем. Ножів існує всього три. Один у мене, другий у мого батька, третій… Не знаю, в кого конкретно він зберігся, – спокійно повідомив король.

– Я так розумію, він зберігся у сестри вашого діда, – видихнула Шарлотта, дивлячись на Георга, – і потрапив до рук її онучки, Даяни. Тому що вона провела мене до кімнат леді Селени та активувала заклинання, що дозволяє бачити крізь стіни.

Гаорг помітно спохмурнів. Було видно, що він не чекав від Даяни такої прудкості, дарма, що про їх спільну кров знав чудово.

– Магія спрацювала, – продовжила Шарлотта, вирішивши, що я переб’ю її, якщо буде потрібно. – Спочатку розчинилась стіна. Потім з’явилось невелике віконце, крізь яке я могла бачити леді Селену в кімнаті. Вона знаходилась там не сама.

Я напружився, навис над Шарлоттою, вчепившись пальцями в спинку власного крісла, у якому зараз сиділа дівчина.

– Там був дух, – голос дівчини затремтів. – Чоловіка. Увесь такий… Білий. Але я не знаю, як насправді виглядав би чоловік, якби не був духом, бо це просто світло, з якого він зроблений… воно не має кольору. Не привид, а саме дух. Він не відчувався мертвим. І той чоловік, він мене помітив. Здається, не повинен був, але помітив. А потім спробував розговорити Селену. Вона навіть нічого не зрозуміла… Я переконана, що дух хотів, аби я щось дізналась.

– Що він сказав? – у мене пересохло в горлі, однак склянка з водою була вже порожня. Все, що я міг – це просто чекати, доки Лотті дасть мені відповідь, що ж там сталось.

Дух, зітканий з білої сили… Я не міг навіть уявити, хто це, але звучало воно вже недобре. Якщо врахувати те, що я знав про магію духів і про те, наскільки рідкісними вони були, Селена тримала на короткому ланцюгу могутнього союзника.

– Леді Селена зізналась, що вона планувала підкорити тебе… вас… Не важливо. Підкорити Темного Володаря своїй волі. Вона планувала проникнути в твоє тіло магією цього духа, аби зробити його слухняним. Вони вирішили, що прискоряться… Селені потрібна шлюбна церемонія з тобою.

– Отже, – повільно промовив Георг, – вона не просто хоче народити дитину, що матиме владу над Альсорією та Майбруком. Вона хоче перетворити тебе, Альберте, на слухняну ляльку.

– Так, – кивнула Шарлотта. – З допомогою цього духа. Він ніби обіцяв їй допомогти, але мені здалось, що це якраз був блеф… Неважливо! Важливо те, що… дівчина проковтнула слину. – Вона сказала, що вона придумає, як розірвати заручини і отримати те, що бажає.

– Магічна шлюбна церемонія, що відкриває магічні зв’язки… – пробурмотів я. – Отже, вона вирішила нанести такий підлий удар… Що ж. Шарлотто, ти вийдеш за мене заміж?