10 (4)

Дівчина продемонструвала мені предмет ще раз, і я втямила нарешті, що це невеличкий футляр. Всередині опинився маленький, з лезом не довшим за мізинець ніж з рукояткою, інкрустованою дорогоцінним камінням.

Даяна зважила ніж в руці та зиркнула на мене. Я здивовано глянула на неї і прошепотіла:

– Що це?

– Якщо взяти на лезо правильної зброї правильну кров та прикласти до правильного місця, ми зможемо побачити переходи такими, як вони були, коли королівський рід ще проплітав своїми чарами всю Альсорію, а не відступив вбік, піддаючись чужій могутності, – пояснила пошепки вона. – Магія крові – древня магія, і всі представники роду нею добре володіли. З того часу минуло багато століть, тож, на жаль, знання загубилось. Лишились тільки слабкі відголоски. Зараз ми можемо звернутись до них.

– Ну… Гаразд, – кивнула я. – Леді Селена думає, що вона в безпеці і її захищають стіни, а насправді ми можемо крізь них почути, скориставшись кров’ю, так? Але… Напевне, для цього треба було б покликати короля Георга.

– Так. Однак він не єдина особа королівської крові тут, – виразно глянула на мене Даяна.

– Ви мене вибачте, – я хитнула головою, – проте на мене так дивитись не треба. В моїх жилах точно не тече кров королів.

– Я знаю, – кивнула леді Брукс. – В моїх тече. Моя матір була сестрою діда короля Георга.

З цими словами вона провела кинджалом по своїй долоні.

Маленьке лезо легко розітнуло шкіру. Даяна притиснула його до жолобу в камені та пробурмотіла слова, яких я не змогла розібрати.

Те, що було каменем, поступово почало танути. Я побачила, як зникає стіна, і переді мною з’являється невелике віконце. Наступна крапля крові – і його вдалось відчинити. Крізь вузьку щілину було добре видно кімнату леді Селени та її саму.

Принцеса-регент напівлежала у кріслі та дивилась у вікно. Довкола неї колихалась якась світла фігура. Це не могла бути людина, зрозуміла я. Щось… Напівживе, здається? Дух.

– Це заборонена магія, – зашепотіла мені на вухо Даяна. – Таку силу не використовують уже багато років. Те, що вона викликала сюди духа, не може бути добрим знаком. Селена надійно приховує його від усіх… Однак не може змусити зникнути зовсім. Очевидно, вона не зовсім добре ним володіє. Я не могла привести сюди Темного Володаря, Селена одразу відчує його. Однак і просто переповісти не могла, він би мені не повірив. Зате своїй особистій помічниці… Я відчула це випадково, бо моя сила дозволяє проникати трохи глибше в камінь палацу. Георг не тут… Проте я на місці і не можу дозволити якійсь майбруксьскій паскуді знищити Альсорію.

Дух раптом підвів погляд і подивився просто мені у вічі. Даяна охнула, зрозумівши це, і швидко затиснула руку долонею. Я ж скам’яніла.

– Він не повинен бачити нікого, окрім господині, – прошелестіла дівчина поруч зі мною.

Та я не сумнівалась, що дух мене бачить, і навіть не дивувалась цьому. Адже Етьєн теж зміг заговорити саме зі мною.

Дух тим часом повернувся до Селени і прошурхотів:

– Коли він одружиться, ти втратиш важіль впливу на Темного Володаря і не зможеш заволодіти ним так само легко, Селено. Ти викликала мене, щоб я зробив його слухнянішим, але мені це не під силу, доки ти не ввіллєш в нього достатню кількість своєї сили. А всі попередні спроби були марними. Його щось захищає.

Селена зітхнула.

– Я не хотіла говорити про це зараз, – похмуро промовила вона, підводячись з крісла. – І мене дивує, що ти вирішив нарешті мені допомагати.

– Я не можу залишатись між світами вічно. Можливо, я повірив, що ти все-таки даси мені потім свободу. Принаймні, в його тілі. Спроба провести перевірку зв’язку не спрацювала. Залишається тільки шлюбна церемонія. Інакше… Навряд чи щось допоможе.

– Отже, я спробую обігнати їх весілля. Або знищити ці заручини. Знайду спосіб, – знизала плечима леді Селена. – Він поки не поспішає. Отже, час на моєму боці. Можливо, використаю якесь інше закляття, не лише ж шлюбна церемонія дозволяє пропустити стільки магії в чуже тіло, чи не так? Зате потім він точно буде покірним…

Дух кивнув. Тоді підняв голову і знову дуже виразно подивився на мене, і я відчула холод, що пробирав аж до кісток.

Він зробив це спеціально. Спеціально спровокував леді Селену і змусив сказати це все, аби вона видала свої плани. Для чого? Мені важко було судити, але подумалось, що дух не так вже й сильно хоче, аби його хазяйка досягла успіху.

Можливо, це був його спосіб мені допомогти, аби потім я допомогла йому. Дух зрозумів, що ми його бачимо, і побачив мене.

Картинка потьмяніла. Я зрозуміла, що стіна повертається, дія крові Даяни закінчилась. Не лишалось нічого іншого, окрім як відсахнутись.

– Я думала лише дух показати, – прошепотіла Даяна, – і навіть не уявляла, що там буде щось… Таке.

– Я теж не уявляла, – чесно озвалась я. – Проте, здається, мені є про що попередити Темного Володаря… І сказати, що у нього серйозні проблеми.

– Це точно, – кивнула Даяна. – Хто б міг подумати… Треба йти до Його Темності та розповісти йому все. Негайно.

У мене не було жодного приводу для заперечень. Я кивнула та поспішила вниз таємним переходом.