8 (2)

Відступати вже було нікуди, я не могла повернути пташку назад. Щоправда, викинути записку і зробити вигляд, ніби її ніколи тут і не було, могла, але вирішила, що це не надто розумно. Натомість обережно розгорнула папірець.

– Я дізнався, Шарлотто, що тебе запрошено на вечерю Темного Володаря з леді Селеною Майбрукською, – прочитала я. – Ти повинна уважно слухати все, що вони говорять, а потім надіслати мені лист з детальними нотатками розмови. Запам’ятовуй кожну фразу. Лист вистав на підвіконня, крапнувши на нього кров’ю, і пташка забере його.

Горло неприємно стиснулось. Добре, що я розповіла Альбертові всю правду про батька та змову, інакше почувала б себе зараз ще гірше.

– А щоб його підкинуло і вшмалило! – вилаявся Етьєн. – Мало того, що воно зле, то ще й дурнувате. Хто ж так шпигує за темними володарями! Це ж небезпечно! А якщо Альберт перехопить лист?

– Альберт знатиме про той лист, – знизала плечима я.

– Тільки не кажи, що успадкувала мізки від свого батька. Так, Альберт про нього знатиме, але в ідеальному світі твого безголового татка ні, він не в курсі!

Я повільно кивнула. Так, дарма я про це не подумала.

– А якщо він не в курсі, то це означає що? Що тобі запропонували дуже небезпечний спосіб. Він геть не береже свою шпигунку, – кіт перевернувся на живіт і сердито фиркнув. – Ні, добре, що зараз тобою керує Темний Володар. У Альберта хоч в голові не порожньо.

– Це точно, – всміхнулась я. – Однак від того його інтриги приємнішими не стають.

– Ну, у всього свої недоліки, – погодився Етьєн. – Розкажи йому.

– Вже після вечері.

Я запалила свічку та спалила батькову записку, посподівавшись, що Альберт повірить мені на слово. Чомусь лишати такий компромат в кімнаті не хотілось зовсім. І саме вчасно, варто було останній попелинці впасти у гарячий віск, як у двері постукали.

Це прийшов Темний Володар.

Я відчинила йому двері і завмерла на порозі. Альберт і в своїй звичній темній мантії, і в простих сорочках був гарний, але сьогодні він явно старався виглядати вражаюче. Парадний камзол облягав тіло, підкреслюючи широкі плечі і струнку фігуру, срібні, з вкрапленням дорогоцінного каміння ґудзики поблискували, приваблюючи погляд.

Мене здивувало, що камзол пошили з того ж сукна, що й моє плаття. Звісно, це доречно, що ми гарно виглядаємо разом, проте родові кольори зазвичай носять сім’ї, а я – лише секретарка. Одяг міг би перекликатись і менше!

Проте посада точно не дозволяла сперечатись.

– Прошу, – посміхнувся Альберт, підставляючи мені лікоть.

– Ваша Темносте, – я присіла в швидкому реверансі, попри те, що нас ніхто не бачив, і кинула на нього веселий погляд. – Це честь для мене: супроводжувати вас сьогодні.

– Я радий, що буду на цій вечері не один, – щиро всміхнувся Альберт, навіть не особливо підбираючи формулювання.

Що ж, я розуміла: йому геть не хотілось лишатись разом з Селеною. Здається, чоловік був ладен на багато вчинків, аби тільки вона забралась геть з Альсорії і при цьому не встигла наробити лиха.

Про це ми, щоправда, не говорили. Альберт повів мене до коридору, і там довелось швидко накинути образ стриманої помічниці, що тільки й знає, як мовчати.

– Сьогодні, – встиг прошепотіти Темний Володар мені на вухо, перш ніж ми вийшли, – твоя акторська майстерність нам знадобиться. Постарайся нічому не дивуватись. Що б не трапилось. І не запитувати зайвого.

– Гаразд.

Насправді у мене на язиці крутився мільйон питань, однак Альберт щойно сам застеріг і попросив не задавати їх. Напевне, у мене така можливість – розпитати його про все, – з’явиться пізніше.

Поки що ж не варто провокувати леді Селену.

Ми вирушили до зали. Там сьогодні збиралося досить багато гостей. Кілька найважливіших міністрів, супровід леді Селени… Всього близько двадцяти чоловік, якщо я нікого не впустила.

Я очікувала, що нас розсаджуватимуть за статусом, тож уже повернула до стільця, який стояв біля протилежного від Темного Володаря кінця столу, але Альберт притримав мене за руку і повів вперед.

Він посадив мене поруч. Зліва від себе, просто навпроти леді Селени.

Її погляд пропалив з такою силою, що захотілось провалитись крізь землю. Здається, леді щиро не розуміла, чи це у мене раптом настільки зріс статус, що потрібно саджати настільки близько до Темного Володаря, чи це просто альсорійська традиція, якої вона не знає.

Так чи інакше, Селені це не подобалось.

Вона чекала, що стане господаркою вечері, а натомість її вже вибили з колії.

Що ж… Вся моя підготовка до цього випаду від Альберта полягала в тому, що він попросив не дивуватись.

Сподіваюсь, далі сюрпризи будуть теж якісь такі, а не більш неприємні…