6 (2)

Батько був останнім, кого я чекала – і хотіла, – бачити зараз перед собою. Лорд Бенджамін Монблан ніколи не відрізнявся ані терпимістю до ближнього свого, ані любов’ю до доньки, себто до мене. Після того ж, як він виставив мене за двері всього лиш вчора, бо я відмовилась виходити заміж після зради нареченого, я взагалі не мала особливих надій на те, що колись поладнаю з татом.

Більше того, я перестала цього прагнути.

Зараз мене куди більше цікавив улюблений напій Темного Володаря, що б то воно таке не було, і леді Селена з Майбруку з усіма інтригами, що оточували її загадкову персону.

– Лорде Монблан, – холодно промовила я, намагаючись відтворити той самий спокійний голос, яким Альберт спілкувався зі своїми підданими сьогодні, – яка несподівана зустріч.

Сподіваюсь, це подіє. У Альберта ж не може бути ніякої магії в голосі, правда? Просто цей тон викликає відчуття небезпеки і бажання підкоритись.

Так-так, воно не може функціонувати інакше.

Щоправда, тон я відтворила не надто добре, бо батько презирливо фиркнув, дивлячись на мене, і виплюнув:

– Несподівана? Так! Я не чекав, що моя донька дозволить вирядити себе у чоловічий одяг та носитиметься, як хлопчик на побігеньках, на вимогу свого нового господаря. І це замість того, щоб вийти заміж за шанованого чоловіка.

– Маттео зрадив мені.

– А ти зраджуєш країну, яка чудова заміна!

Батько підійшов до мене впритул. Я завмерла, не зовсім впевнена в тому, що маю робити.

– Шарлотто, – прошепотів він, – ти наробила багато дурниць, через які наша родина може втратити увесь наш вплив, а згодом і кошти. Поки що ти не розумієш, чим це обернеться, але наслідки, вони наздоганяють. Завжди, розумієш, Лотті? Вони наздоганяють завжди.

Його пальці зімкнулись довкола моєї руки. Було боляче.

– На мене вже дивляться косо ділові партнери, лорд Ковелл взагалі обурений твоєю поведінкою…

– Добре, що його не обурює поведінка власного сина, лорде Монблан, – я спробувала вивільнитись, – адже то саме він, будучи зарученим, знайшов собі коханку. А вона, кажуть, ще й чекає на дитину, і я впевнена, Маттео радісно одружиться з тією жінкою, а не зі мною.

В якусь мить мені майже вдалось звільнитись з чіпких батькових рук. Але тієї ж секунди в його очах спалахнула непідробна злість, і він штовхнув мене до стіни, так, що я аж зашипіла від болю, навис наді мною та буквально прогарчав:

– Ти не розумієш, у що втягнула нас, Шарлотто. І себе також. Аристократія Альсорії робить все, аби повернути трон законному спадкоємцеві, а ти, натомість, переметнулась до стану ворога і тепер виконуєш його забаганки!

Обличчя чоловіка перекосило від люті, але за кілька секунд він нарешті зміг взяти гору над своїми емоціями.

– Ми це використаємо. Тепер ти докладатимеш мені про кожен крок Темного Володаря, а коли настане час – зробиш те, що я тобі скажу. І це не обговорюється, моя люба. Хочеш ти чи не хочеш… Це не обговорюється. А щоб ти не думала, що можеш уникнути свого обов’язку перед родом…

Батькові пальці спалахнули вогнем. Я скрикнула, відчувши, як жар буквально вгризається в руку, яку він стискав. Що це? Він…

– Смажений кажанчик! – скрикнув Етьєн. – А щоб тебе перевернуло та й гепнуло, стара ти скотиняка, ходи сюди, котик погладить тобі оченята!

Для батька це був просто скажений нявкіт, з яким кіт накинувся на нього та вп’явся в його руку. Від несподіванки та болю він розтиснув пальці, я ж – кинулась геть, до кухні. Етьєн не відставав.

– Магія все одно спрацює! – закричав мені в спину батько. – Тобі доведеться підкоритися!

Я не спинялась, аж доки не спустилась на кілька поверхів нижче. Тільки тоді зважилась подивитись на свою руку.

Пухирів не було, але шкіра дуже почервоніла, і на ній уже проступали перші магічні знаки. Він спробував змусити мене дати магічну клятву, чи що?

– Оглобля пузата, – прокоментував невдоволено Етьєн, застрибуючи мені на плече. – Каструля безмозка. Лисий пугач!

– Він худий і з волоссям, – промурмотіла я.

– З тим, що безмозкий, ти не сперечатимешся? Змовники! Я впевнений, Георг проти цього. Він взагалі дуже пр-р-р-риємний юнак!

– Ага, – кивнула я втомлено. – Так.

– Ти ж розповіси про це Темному Володарю? Розповіси, так? Шарлотто, з цим не жартують. Ти не можеш виконувати накази свого батька, сорока мені в око, Шарлотто!

Я нічого не відповіла, лише відступила від стіни і продовжила шлях на кухню. Треба взяти для Альберта улюблений напій і щось солодке. І заспокійливе також.

Для мене.