Розділ 12

Розділ 12

Точніше, він і майже впав із крісла. Бо побачив за Анжелікиною спиною когось, хто увів його в певну прострацію. Анжеліку він теж помітив, адже не помітити її було неможливо! На роботу дівчина прийшла сьогодні в особливому одязі. Святковому! Нарядному! Гарному! Пишному!

Дракон глипнув і в душі скривився, адже широка й довга, аж до пояса пелерина прикривала бюст дівчини. Проте була скроєна так, що одне плече було повністю оголене, по-модному. Все-таки Анжеліка, як ви зрозуміли, старалася! Хотіла й гарною бути, але й не демонструвати свою суперкруту (напевно?) фігуру, яка зараз заховалася за довгою, аж до п'ят червоною сукнею.

Так, зробимо трохи відступ і поговоримо про це. У мене до вас, мої любі читачі, питання. Чи любите ви оперу? Хотіла дописати: як люблю її я, але не буду. Я не дуже люблю оперу. От, театр - так! На гарну виставу пішла б залюбки! Та хоч кожного дня! А от оперу я не дуже люблю, хоча, звичайно, визнаю, що це крутий вид театрального й музичного мистецтва, і той, хто справді любить таке - вам мій респект! Ви, напевно, щось розумієте і тямите більше, аніж я.

Я не люблю її знаєте, чому? Саме тому, що вона опера, як не дивно. Через те, що там словами не говорять, а про все співають. Отакий парадокс.

В принципі, це навіть круто! І оригінально! І голоси круті бувають, що вау! Не буду зараз піарити жодних співаків, але є такі голоси, що слухав би щоденно. Навіть знаючи, що це опера.

Але я, напевно, не розумію цей вид мистецтва. І якщо ти не любиш чогось, то це зовсім не означає, що те щось погане! Може бути й навпаки! Просто, це суб'єктивне ставлення до чого-небудь. От, наприклад, ви любите болгарський перець, а я навіть запаху його не переношу! Отак може бути. Але перець не перестає бути смачним перцем. Так і з оперою. Та повернемося до нашої Анжеліки.

Чому про оперу мова зайшла? А тому, що вдяглася вона в сукню, яка була схожою на сукню оперної співачки. Довгу, знову ж таки балахонисту (ох, ці балахони скоро доконають нашого дракона, вам не здається?), але, здається, добряче декольтовану, хоча цього не видно було під пелериною. Адже всі оперні чи концертні ще сукні оперних співачок гарно декольтовані. Бо там же є що показати! Грудна клітка (а відповідно й груди) у співачок взагалі суперкруті! Їм, знаєте, які вдихи треба зробити, щоб співати високі й глибокі ноти! Ого-го! Це вам не Памела Андерсон з її штучною красою! Там все таке саме, але ж природне, своє, справжнє!

Отож, і сукня Анжеліки, схоже, охоплювала лише груди й на них там десь закріплювалася (напевно ж, було на чому закріпитися-зачепитися!). А руки і шия були оголені, це вже дракон зрозумів, і його фантазія домалювала все інше, і те декольте, і як сукня там закріплена… Але все псувала чорна довга пелерина, якою Анжеліка всю цю оголену красу прикрила. Хоч і мала пелерина теж певну особливість. Скісний виріз її йшов від шиї праворуч і спускався до передпліччя ліворуч. А отже, одне плече дівчини було наче оголене. Проте, це не покращувало загальну картину: перед драконом стояла його секретарка в довгій червоній оперній сукні, на плечах мала пелерину і цей прикид недалеко відійшов від балахона!

Ну, старалась дівчина, як не крути! Хотіла й гарною бути, і показати босу, що вона теж майже красуня і достойна бути його секретаркою, але й розкритися не могла.

Чесно скажемо, що Анжеліці дуже подобався її бос Степан Нокард. Дуже! Але вона собі навіть думати про нього заборонила! Адже хто він, а хто вона?! Проте Анжеліка ж все одно була жінка, і їй, попри все, хотілося подобатися цьому чоловіку. Щоб він дивився на неї і йому подобалося те, що бачить. Але, розуміла також, що це нереально, коли вона в тих балахонах ходить. Отака дилема вийшла.

Ну, оперна сукня, можливо, трохи й покращила ситуацію. Дракон побачив окремі частини тіла своєї секретарки, які досі були прикриті (плече і шию). Але його це не дуже порадувало, бо в нього з'явилися нові проблеми!

За Анжелікою увійшла до кабінету його колишня дівчина! Дракониця Фентекліта! Вона, звичайно, теж була в людській іпостасі, вдягнена в супермодний брючний білий костюм та широкий білий капелюх. Вродлива була - капець просто!

Напевно, вони з Анжелікою незалежно одне від одного увійшли, спочатку секретарка переступила поріг драконового кабінету, а потім, схоже, до приймальні увійшла Фентекліта, побачила, що нікого немає - і собі поперлася до колишнього в кабінет. І так сталося, що майже разом увійшли. От, буває ж таке! 

Уявіть: дракон бачить спочатку Анжеліку в її, скажемо чесно, дуже епатажному концертно-оперному наряді (в дракона вже очі на лоба полізли!),  а тут і колишня за нею входить! Повний аут!

Владний бос Степан Нокард аж гикнув, побачивши цю композицію! Кажу ж, мало не впав зі свого крісла!

Ой, що ж то буде? В наступному розділі дізнаємося, любі мої читачі. Бо оце написала про оперу і потягнуло послухати Енріко Карузо чи Монсеррат Кабальє. Люблю оперний спів, але не вистави, значить, раз таких геніальних співаків слухаю. Треба мені заспокоїтися трохи. Адже в халепі наш дракон, і як далі справи підуть, навіть і не знаю... Бо колишня не просто так прийшла, це ясно…