Розділ 8

Лікарня у Румбантії була сучасна й новомодна. Не думайте, що якась занедбана, де не вистачає лікарняних ліжок і пацієнтів тулять на каталках у коридорі! Зовсім не так! От, що-що, а лікарнями колишній король-дракон, батько нашого Серпантія, займався ґрунтовно. Всі були обладнані за першим писком лікарняної моди: і лікарі всі ходили в блакитних нових костюмах з бейджиками на шиї, і стетоскопи в них на грудях виблискували зірочками, і комп'ютери стояли в кожного лікаря на столі, і шприців було закуплено різних типів на десять років наперед! Отакі були лікарні в королівстві Крепція!

Анжеліку одразу ж поклали в нову палату, підключили до різноманітних крапельниць, датчиків та моніторів, що показували загальний стан дівчини. Але перед цим, звичайно, спеціальні санітарки переодягли її в лікарняну сорочку, якщо вас це цікавить. Балахон зняли й повісили на плечики в шафку у палаті.

Наш дракон рипнувся, було, за її ношами поослідувати, щоб побачити цей процес переодягання хоча б одним оком, але його одразу ж випхали за двері.

- Не дозволено стороннім знаходитися в палаті! - прокричала кремезна санітарка, яка якраз намірилася ще непритомну Анжеліку переодягати. - Ич, який! Ходять тут і ходять! Ви хто?

- Я безпосередній начальник цієї дівчини! Вона моя секретарка! - збрехав дракон, навіть не моргнувши оком, адже ще не вирішив, чи бере Анжеліку на роботу, а вже обманює!

- Нічого не знаю! - гаркнула санітарка. - Навіть чоловіка й нареченого не пустила б, а начальник - це чужа людина! Геть звідси! Вам наче теж палату виділили? То йдіть, сам перевдягайтеся! У лікарні немає начальників і підлеглих! У лікарні всі або пацієнти, або лікарі! Ну, ще проміжна ланка буває - відвідувачі, але тільки з третьої по п'яту годину. Тоді й приходьте як відвідувач! Якщо лікар дозволить!

Коротко кажучи, не пустили дракона в палату до Анжеліки, і правильно зробили, між іншим, а то він же, справді, і не чоловік, і не родич, і не наречений, а чужа зовсім людина, вважай.

Дракона, оскільки він був відомим у місті мільярдером, поклали в дуже дорогу палату, тут нічого додати. Проте, так вийшло, що вона знаходилася дуже далеко від Анжелікиної, аж в іншому крилі, на шостому поверсі. Апартаменти, а не палата! І записали його на денний стаціонар, але з можливістю, якщо хоче, і ночувати в лікарні, бо дуже просив і кому треба гроші в кишеню нової медичної форми поклав. Мільярдер, що тут скажеш, їм усе дозволять, якщо попросять гарненько і правильно.

Але він хотів біля секретарки близько бути, в просту, звичайну палату просився. І навіть до головлікаря пішов! Отут вже йому й не дозволили.

Сам головний лікар, зиркнувши строго, на нього нагримав і сказав:

- Якщо багаті люди будуть в нас у простих палатах лежати, то відбудеться когнітивний дисонанс, шановний пацієнте! У всіх: і в пацієнтів, і в простих людей, і в лікарів та медсестер! Адже як вони будуть знати, кому кращі ліки давати і найгостріші шприци вибирати, а кому просто цитрамон з парацетамолом і трав'яні клізми у всіх випадках приписувати?! У вас і сусід гарний буде, вашого рівня - наш вельмишановний мер Гудим Ремінець. Він сьогодні по обіді теж на процедури прийде, от, і компанія вам! А якщо поруч із вами в процедурному кабінеті лежатиме якийсь комірник чи електрик, то і вам буде некомфортно, і він стрес отримає, а нам додаткових хвороб не потрібно, ми й з основними ледве впоруємося! Та й у вашому крилі немає черг, а тут і на уколи черга, і на прийом до лікарів черга, і на всі процедури черга, і на поставити печатку на лікарняний листок черга… Воно вам треба? Так що дотримуйтеся лікарняних правил та субординації, пане Нокарде, ідіть у свою палату в друге крило і на шостий поверх й чекайте обходу! А ваша секретарка на другому поверсі лежатиме в першому крилі, де переважно вчителі, сантехніки, будівельники та різні кухарі лікуються.

Дракон не сперечався, пішов і почав уже обдумувати, безсоромник, як би так проникнути до палати Анжелікиної вночі, коли всі лікарі додому підуть, а пацієнти по палатах лежатимуть.

Але хвилювався він за секретарку, тому, проходячи цього разу повз її двері, заглянув ще раз до палати Анжелікиної, нахабно так, начебто дверима помилився. А там якраз нікого з лікарів і не було. Він і ризикнув зайти до неї, поглянути, як там бідна дівчина.

Анжеліка лежала із заплющеними очима й повільно дихала. Інформацію про її дихання, стан організму, температуру, тиск і всі інші фізіологічні нюанси показував великий екран, що висів поруч біля ліжка пацієнтки на великих штирях зі стелі. Кажу ж, круте було там, у тій лікарні, обладнання. Напевно, то в Крепції лише так буває.

Дракон підійшов ближче, зиркнув дівчині обличчя. Звичайна дівчина, нічим непримітна. І носик кирпатий, і губи звичайні, ненафарбовані, і рум’янцю немає, бліда, як стіна. Очі заплющені, навіть вії недовгі, як у його двох інших претенденток в секретарки, бо ж у них, напевно, спеціально наклеєні, і на пів обличчя, як віяла махають, коли секретарки моргають: потужний вітер такими викликати можна.

Дивно, і чому вона його так притягує, подумав тоді дракон. Адже негарна зовсім! Звичайна. Сіра мишка...

Простягнув чоловік руку, щоб відкинути легку ковдру, якою Анжеліка була прикрита, а раптом, подумав, пощастить йому, і вона роздягнена?

Потягнув повільно край ковдри з її плечей донизу, а в самого аж руки впотіли й тремтять, так хвилюється…

- А ви хто такий?! Чому сторонні в палаті?! - почув позаду себе і аж підскочив.