Розділ 4

От, ви смієтеся, напевно, над бідним драконом-мільярдером, який хотів побачити Анжеліку без балахона, хоча б у звичайній сукні, не кажучи вже про купальник, а воно ж складна справа, виявляється, жінку роздягнути! От, як? Як роздягнути жінку, щоб вона сама це зробила, без примусу, природно, так би мовити? 

Ну, звичайно, тут кілька варіантів можна згадати. Наприклад, спати коли жінка йде, то тоді точно роздягається, щоб переодягнутися або у якусь піжаму, або в нічну сорочку, або й просто голяка лягти… Це зрозуміло.

Інший випадок ще може бути, коли жінка вибирається до магазину, щоб купити собі якусь нову сукню, блузку або спідницю, наприклад. Тоді вона вибирає її в магазині та йде у приміряльню, щоби там приміряти, подивитися, чи личить їй цей одяг, чи інший краще взяти. Зрозуміло, що вона знімає стару річ і одягає нову… Тут теж є елемент із роздяганням.

Саме про це й подумав увечері наш дракон, владний бос-мільярдер Степан Нокард. Та ще й нове завдання своїм секретарками придумав на завтра, щоб одразу ж двох зайців убити: і на фірму вони попрацювали, і для нього, боса, себе продемонстрували. А щоб все вже напевно вдало і точно пройшло, щоб осічок жодних не було, як на озері сьогодні, то дракон навіть подвійну страховку собі придумав. Розумний був дуже дракон, тут нічого не зауважиш. Дарма рідні брати його дурненьким вважали, дарма.

Покликав він вже перед кінцем робочого дня до себе головного менеджера Петра Помідора й питає:

- Хто в нас у місті наймодніший і найвідоміший режисер? Треба мені для моєї великої й крутої транснаціональної фірми зняти рекламний ролик. І якщо режисерові я ще заплатити за роботу згоден, то акторам чи моделям, які б у тому ролику знімалися, не готовий великі гроші виплачувати. Знаю я, вони дорого коштують! Тому замість акторів в моєму ролику ви будете зніматися!

- Я?! - перелякався не на жарт Петро Помідор.

Слід сказати, що був він людиною спокійною, тихою, і надзвичайно сором'язливою, але, звичайно, це приховував. Усім здавався злим, набурмосеним і собі на умі. Бо лише такі в світі бізнесу й можуть вижити. Недарма кажуть - акули бізнесу. Це вам не карасі якісь чи окуні, і навіть не скалярії, а справжні бойові акули! І Петро таким намагався здаватися. Йому й так важко цю роль було грати перед босом і підлеглими, а тут в рекламному ролику! Майже в кіно! Майже на великому екрані перед мільйонами! До такого удару долі наш головний менеджер не був готовий!

- І ви, і мої претендентки в секретарки! - підтвердив бос, чим увів головного менеджера в певний ступор. - Зв'яжіться зараз же з режисером. Хто він? Як звати його? Є такий? Щоб найкрутіший! Наша фірма повинна мати все найкраще!

- Так, - каже Петро, гарячково придумуючи, як би його завтра на роботу не вийти. Але, як на зло, він гарно себе почував і жодних відряджень на найближчі дні заплановано не було. - Є такий відомий режисер в нашому місті. Кузьма Суфлерко. Лауреат відомих всесвітніх премій в галузі кінематографу та рекламних роликів.

- Найміть його за будь-які гроші. Він має зняти завтра рекламу в моєму офісі про наш продукт. В ролях - ви і дівчата. Всі три секретарки. Але буде ще один нюанс!

Петро Помідор вже почав думати, що, можливо, доведеться кинутися під колеса автомобіля, щоб отримати не дуже важку травму і завтра не прийти на роботу, і обмірковував, кого б зі знайомих попросити на нього злегка наїхати. Бос же продовжив:

- Я хочу, щоб актори були в нових костюмах і кольорах нашої компанії: зеленому і золотому. Тому найміть ще й дизайнера-модельєра, хай пошиє нові костюми для дівчат до завтра. За великі гроші він все це за одну ніч зробить, я навіть не сумніваюся!

- Костюми? - перепитав луною Петро і зблід, чомусь уявляючи себе в золотисто-зеленій настегновій пов'язці.  

- Для дівчат костюми. Блузки золоті, приталені. І спідниці зеленого кольору й вищі колін. Так! - радісно вхопився за цю думку дракон. - Міні-спідниці! Обов'язково вкажіть модельєру мої особисті побажання! Розміри одягу в особистих справах подивіться, там повинні бути. Секретарки завтра прийдуть на роботу зранку, переодягнуться і одразу ж в ролику підуть зніматися. Є ж тут якась кімната пристойна, щоб дівчата могли переодягнутися? Ну, переобладнана в типу гримерку на деякий час? - грізно спитав дракон.

О! Це було дуже важливе й ключове питання, адже саме в цій кімнаті збирався бос влаштувати переодягальню й спостерігати за дівчатами. Але точно повинен був зараз знати, де та переодягальня завтра буде облаштована. 

- Так, - кивнув апатично Петро, зрозумівши, що сьогодні, напевно, його останній день роботи в фірмі, бо катування зйомками в рекламному ролику він вже не витримає. Він і фотографувався дуже рідко. Не любив. Просто ненавидів. А тут! - У конференц-залі можна тимчасово переодягальню зробити. Там місця багато і велике дзеркало є.

- Чудово, - почав потирати руки дракон. - А для вас хай зроблять спеціальний костюм. У вигляді великого зливку золота. Це будете ви, Петре. Там лише обличчя буде видно. І ви його все одно пофарбуєте в золотистий колір, щоб не виділятися з загального фону. Вибачте, але ваша роль буде, на жаль, лише така... 

- Добре, я зараз про все домовлюся! - піднісся духом Петро Помідор, усвідомивши, що його й не впізнає ніхто в тому одязі золотого зливку. А пофарбоване обличчя не рахується, то так, фон і не більше. Плани про пошкодження власних кінцівок в автомобільній аварії відійшли в минуле, і щасливий головний менеджер побіг домовлятися з режисером та модельєром про костюми та завтрашній рекламний ролик.