Власний шлях — старт з нуля

Вона вирішила діяти інакше. Запустила проєкт, у який справді вірила.

Вона йшла порожньою вулицею, загорнувшись у тонку куртку, що вже майже не рятувала від холоду. Вітер бив у обличчя, змушуючи її злегка прищулити очі. Було пізно, майже порожньо, тільки рідкісні машини проносилися повз, залишаючи після себе довгі червоні сліди гальмівних вогнів. Її думки металися від одного до іншого, немов зірвані листки, що кружляли в повітрі. Вона стерла контакти, які роками були частиною її життя. Тепер їх не було.

Незважаючи на біль цього рішення, десь глибоко всередині вона відчувала полегшення. Більше не потрібно було пояснюватися. Більше не потрібно було доводити свою правоту. Більше не потрібно було відповідати на дзвінки, що щоразу змушували її сумніватися в собі. Вона йшла вперед, і хоч би яким страшним це здавалося, вона знала: це правильний шлях.

Але що тепер? Яким має бути її наступний крок? Вона відчувала, що хоче створити щось своє, щось, що не залежатиме від чужих рішень. Щось, що буде належати тільки їй.

Вона згадала всі ті години, що провела за текстами. Її статті, хоч і за копійки, вже приносили їй невеликий дохід. Це було краще, ніж нічого. Вона знала, що має навичку, яку можна розвивати. Вона вміла писати, її тексти викликали емоції, змушували людей думати. Але цього було замало.

Їй потрібен був власний проєкт.

Вона зупинилася біля маленького кафе, зайшла всередину, замовила чай і дістала ноутбук. Поки вода нагрівалася в металевому чайнику, вона відкрила порожній документ і почала записувати ідеї.

Що вона вміє? Що може дати людям? Що може стати не просто роботою, а її справжньою справою?

Вона почала виписувати все, що спадало на думку.

Блог?

Письменницький курс?

Платформа для саморозвитку?

Свій бренд?

Їй подобалася ідея блогу. Це був би її простір, де вона могла б не тільки писати, а й ділитися своїм шляхом. Вона знала, що десь там є люди, які теж відчували себе втраченими. Люди, які так само шукали себе, як і вона. Люди, які потребували мотивації, потрібних слів, натхнення.

Їй було страшно.

Хто буде читати її тексти?

Чому люди мають слухати її думку?

Але потім вона згадала все, що пережила.

Вона почала з нуля.

Вона знайшла в собі сили відмовитися від людей, які її тягнули вниз.

Вона навчилася будувати межі.

А що, якщо вона зможе допомогти іншим зробити те саме?

Її пальці торкнулися клавіатури, і перші слова з’явилися на екрані.

"Кожен має шанс почати спочатку. Питання тільки в тому, чи вистачить тобі сміливості цей шанс використати."

Це була її перша публікація.

Вона створила сторінку, придумала назву.

Вона не знала, чи це спрацює.

Але вона була готова ризикнути.

Тому що цього разу вона більше не сумнівалася в собі.