Секрет села
Епілог
— Чужих не буває, Настю, — м’яко сказав Нік, коли тримав на руках новонароджену дівчинку. — Це наша донька. Я з першого дня знав, що хочу бути частиною вашого життя.
Настя стояла поруч, очі повні сліз — уже не від страху, не від болю, а від глибокої вдячності. Колись вона думала, що її розбите серце не зможе зцілитися. Але цей чоловік… Він не тільки вилікував її душу — він полюбив її цілком, із минулим, з ранами, з дитиною під серцем.
Їхнє весілля було простим, але теплим. Її обручка блищала на сонці, як нагадування про те, що після бурі завжди приходить світло.
— Ти впевнений? — ще раз прошепотіла вона, спостерігаючи, як він ніжно гойдає немовля.
— Абсолютно. У цьому світі не буває чужих дітей. Є лише ті, кого ми вирішуємо любити. А я вже вирішив.
Настя заплющила очі й притулилася до нього. У її серці більше не було страху. Тільки любов — велика, справжня і безумовна. І віра, що дива трапляються. Навіть після зради. Навіть після болю. Навіть тоді, коли здається, що все втрачено.
Бо іноді доля дарує другий шанс. І Настя знала: вона його не втратить.
Відредаговано: 22.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
