Розділ 7

Настя й Сергій разом повернулися до хати бабусі. Вони знали — попереду ще багато таємниць і небезпек, але тепер між ними була незламна нитка довіри.

Настя показала Сергію старий щоденник мами, де були замальовки та записи про загадкове місце — "Затінок м’яти".

— Це місце, — пояснила бабуся, — де мама часто приходила, щоб подумати і сховатися від проблем.

Але того вечора, коли вони вирушили до "Затінку м’яти", їх уже чекала несподівана перешкода. На дорозі з’явився незнайомець з темними очима і холодним поглядом.

— Ви не повинні бути тут, — мовив він голосом, що не залишав сумнівів у серйозності його намірів.

Сергій підклав руку до Настиної, мовлячи:

— Не бійся. Ми разом.

Настя відчула, як її серце наповнюється силою — тепер вона знала, що зможе протистояти будь-чому, якщо поряд ті, хто любить і підтримує.

Настя і Сергій стояли нерухомо, дивлячись на незнайомця, який повільно наближався, не відводячи погляду.

— Хто ви? — твердо запитав Сергій, захищаючи Настю своїм тілом.

— Мене звуть Дмитро, — відповів чоловік холодним голосом. — Я зберігач таємниць Зеленого Джерела. І ви — чужі тут.

Настя відчула, як її долоня в руках Сергія стиснулася міцніше.

— Ми шукаємо правду про мою маму, — сказала вона, не відводячи погляду. — І не відступимо.

Дмитро кивнув, ніби очікуючи такої відповіді.

— Добре, — промовив він, — але будьте обережні. Не кожна правда приносить свободу.

Він відійшов у тінь дерев, залишаючи після себе відчуття холодного повітря і попередження.

— Ми в небезпеці, — тихо сказав Сергій. — Але разом ми сильніші.

Настя глибоко вдихнула, відчуваючи, як страх поступається рішучості.

— Перш ніж продовжувати, нам потрібно більше знати про цей Дмитра. І про те, що він охороняє.

Бабуся, яка прийшла слідом за ними, поклала руку на плече Насті.

— Кожен крок наближає вас до правди — але і до випробувань.