Старий будинок. Маленька дівчинка мирно спала на ліжечку. Через деякий час у кімнату зайшла чорнява жінка,котра почала будити її. Майже одразу зайшов чоловік, в руках якого був невеликий пакунок. Ймовірно, що у дівчинки було день народження. Вона акуратно почала розгортати пакунок,у якому опинилася.... моя шкатулка!
Так, саме та, яку мені подарували батьки у ніч Гелловіна. Жінка з чоловіком, які скоріше всього були батьками дівчинки,вийшли. Вона обережно розглядала подарунок. Уже в першу секунду всі мої сумніви були відкинуті- це моя шкатулка,але з майбутнього. Але тут, дівчинка дістала ключ, який був відсутній у мене. Прокрутивши його декілька раз, почулася легка мелодія, шкатулка почала відкриватися. Та натомість звичної нам балерини з дна шкатулки вискочили вогники,котрі до речі, нас переміщували сюди, у світ Спогадів. Вогники пролетіли по кімнаті, покружляли над дівчинкою та з закінченням мелодії заховалися під кришку шкатулки.
Яскраве світло засліпило мене та моїх друзів. Ми опинилися на тому ж місці : за гаражами.
-Що це було?-я
-Чому ми опинилися тут, а не у "Раді Спогадів"?-Лілі.
-Знаєте, у мене питань явно не менше. Скажи Соню, може ти бачила щось знайоме?-Джек.
-Та-аак. Ця шкатука- реліквія нашої родини. Але пам'ятаєте дівчинка мала ключик, який дозволяв викликати вогників з іншого світу, світу Спогадів?-я.
-Так, але в чому проблема?-Джек
-Соня його не має-Лілі.
- Що нам робити?-я
-Думаю чекати доки нас не викличуть у Раду.-Джек.
- Ага, і ще... Я вам маю дещо розповісти...
Набравши в груди якнайбільше повітря та не зважаючи на здивовані погляди друзів, я розповіла все,що сталося декількома годинами раніше. Про бійку з монстром іншого світу, та про її погрози.
-Але я не розумію, що вона мала на увазі коли казали "...кота який лізе не в свої справи"?-я
-Я думаю зараз це неважливо-Джек.
Ми здивовано переглянулися з Лілі.
-Краще готуйте питання,які ви задаватимете у "Раді Спогадів". Ми скоро відправимося туди. У нас є 24 години на підготовку. Все буде дуже серйозно, також запишіть все,що ви бачили. А зараз- побачимося пізніше- якось насторожено сказав Джек.
Що ж. Ми пішли готувати все,що нас просили.
#4533 в Різне
#5735 в Фентезі
#872 в Бойове фентезі
спогади, розповідь від першого лиця, розвиток долі головних персонажів
Відредаговано: 27.06.2020