Розділ 11

Наш короткий момент слабкості був перерваний гучними криками, і в моєму розумі крутилися лише одні слова. Чи когось встигли вбити, й ще й так невчасно. Ми відразу ж покинули місце, і зі страхом помітили жахливу сцену. Карл. Хто міг подумати, що його вб'ють. Проклятий будь мій язик. Він міг би жити ще трохи. Хоча, можливо, краще, що він помер.

Але його кров, її прийдеться довго відмивати. Я просто хотіла по-людськи цілуватись з Адріаном, а потім засоромитись і втратити свідомість, як будь-яка поважна аристократка.
Я оглянула всіх присутніх, спостерігаючи їх очі й аури.

Я навчилась бачити це. Я повернула очі та все повернулося на свої місця, за винятком одного. З переляком я обхопила руку Адріана й обережно вказала йому на імператрицю вдалині. Її очі були червоними. І через мить вона просто зникла.

Кров'ю були трохи обмазані колони, а під тілом утворився дивний малюнок.

Телепортація!

Так точно. Його вбили й перенесли сюди, просто так.

Але, магія яка причетна до цього…

 Демонічна телепортація не відстежувана. Це погано. Ми повинні знайти силовий артефакт, який зв'язує демонів з їх тілом, позбавляючи їх здатності приймати контроль.

— Горло перерізали. Кров вже звернулась. І вбили точно не тут. Від такого він стік кров’ю, а тут літрів шести я не бачу. Тут ледве пів, — промовила я та потерла підборіддя і спокійно виклала цей факт.
— Звідки ви знаєте про це, — здивовано поцікавилась жінка що була біля мене.

— Практика навчила мене дуже багато, — поділилась я та закотила очі, особливо робити певні, дуже погані речі.

Ну от і все.

Вони ще не підозрюють про мої знання отрут. Тут вже двоє людей звалились в памороках. Символи. І звідки він тут з'явився? Але його запхали в тюрму. І те, що він зробив, не дуже схоже на нього. Він не настільки дурний, як його вважали. Всі казали, що мені везе, бо я жінка. Але ректор — великий ідіот. Це ритуальне вбивство, але імператриці не було на місці в потрібний час.

Вся ця метушня змусила всіх розійтись раніше. Я провела наступний день відпочиваючи. Дивно, чому вони роблять це вночі? Я ж сонною мухою буду. Книжка...

О, точно, я її не повернула. Відкривши книгу на новій сторінці, я побачила прекрасний малюнок, на якому був зображений той самий балкон, і ми обоє цілувались. Внизу була написана прекрасна фраза, яка говорила про те, що там, де ніхто не очікував, розцвіло кохання і можна молитися про прощення.
— Міс Констанція ви хочете, щоб я зайшла? — попросила дівчина після того, як тихо постукала у двері.
— Так, — відповіла я та встала і розміняла тіло, — Котра година?
— 14.00, міс подати вам їсти, — промовила вона.

Друга?! Як так сталось?

— Так, — погодилась я та стягнула заплутане волосся в пучок, — Які новини?

— Ваш наречений просить вас потім прийти та обговорити деталі весілля, — розказала вона.

— Весілля? — здивовано запитала я, — Так рано?

— Ви не знали? Після заручин ніхто не чекає понад два тижні, — відповіла вона.

— Відкрили мені чорні гори, але якихось 2 тижні. А все решта, а як встигнути приготуватись? — поцікавилась я.

— Легше було б проснутись зразу чиєюсь жінкою і кінець. Без отого всього. Білої сукні, гори народу і пустої сторони нареченої. Хоч з Кей в рожевій сукні дружки посміюсь, — пожартувала я.

— Їй би чорний краще підійшов, — порадила Нора.

— Ну тоді я б їй заздрила, — відповіла я.

Пронизливе яскраве сонце поступово схилялося до заходу. Чорні гілки зимового лісу загрозливо огортало весь маєток, залишаючи лише тонкий коридор поля. Моя їжа швидко зникала з тарілки, поки я літала в хмарах.

Я не могла зупинити свої думки. Все це викликало у мене почуття суму. Сніг починав знову падати. Це ставалося занадто часто тут. Неначе це пов'язано з Адріаном. Якби він тільки міг контролювати свою силу в такі моменти. Але він ніколи не розповідав мені про це.

Кей сиділа і нервово стукала ногою по підлозі. Вона була дуже занепокоєна. В нашому світі втрата чоловіка рідко закінчувалася добре. Вже її батько почав шукати для неї нового чоловіка. Тому вона мала два варіанти: інсценізувати свою смерть і шукати притулку в ворожій країні, щоб отримати кращого чоловіка, ніж той, якого знайде її батько. Або просто швидко знайти собі нареченого, тоді все буде набагато простіше.

Одна з кімнат. Навколо всіх некромантів царювала особлива атмосфера, навіть навколо цієї мініатюрної жінки. Її аура була темною і непроглядною, а запах нагадував сире земля. Але від імператриці пахло чимось іншим — кров'ю. Аура моєї подруги випромінювала спокій, і в її темній енергії я не бачила жодної загрози. Два темних безжиттєвих ока на мить прицілилися на блиск предмета. Її чорні волосся були строго зачеплені в пучок, що виділяв її високі вилиці та кидав тінь на світле обличчя.

— Які ідеї? — запитала вона та відпила трохи чаю.
— В мене є одна ідея. Чому ж не перегнати твого татуся, і не знайшла нікого по краще за того покидька якого він тобі вибере. Бери долю у свої руки. І не віддавай її своєму татусеві як іграшку, — порадила я.

— І кого мені вибрати? Я не знаю хто з них буде добрим для мене, — поцікавилась вона.

— Я думаю герцог Івейський буде добрим варіантом. В нього є дочка, дружина померла, теплих стосунків з нею не було, а от дочку сильно любить. Ти ж завжди хотіла мати дочку, а він добру дружину. Кінець, — розказала я.

— Звідки ти знаєш? — запитала в мене Кей.

— Просто Нора багато мені на вухо розказала. Пиши. Тому що тільки вернешся в рідний маєток він віддасть тебе заміж — попередила я.

— Я знаю. Коли мій вік дозволяв шлюб він зразу відав мене заміж за нього, — сказала вона та відпила чаю, — Чому ти завжди думаєш на кілька кроків вперед?

— Я звикла. Найкращий метод вийти в виграші це бути готовим до всього, — промовила я.

Я покинула її, щоб вона замислилась, і сама обережно увійшла в кабінет. Підійшла до столу і сіла в крісло. Його ще не було. На столі лежали замальовки вчорашнього вбивства. Погода була чудовою — ліс коливався, небо було безхмарним. Тільки недавно було снігопад і чорні хмари затуляли небо, а тепер сонце світило, і коти маєтку вилазили грітись на сонці. Він не дуже готувався до мого приходу. Він сів переді мною.