Епізод 12: “Повернення героя”

Артанія вибухає святом. Кожна вуличка прикрашена прапорами, запах свіжої випічки літає у повітрі, а дітлахи бігають із дерев’яними мечами, граючи у “великого героя Вела”. 

Вел повернувся. Але відчуває себе зовсім не героєм. 

Біля міських воріт 

Натовп зустрічає його з оплесками та вигуками:
— Слава переможцю!
— Хай живе Вел, вбивця Дракона! 

Він посміхається, проте в очах — сум.
“А я ж навіть не вбивав…” — думає він, але нічого не каже. 

Аудієнція у палаці 

Король Артанії велично виходить із тронної зали, обіймає Вела перед усіма. 

Король:
— Ти здійснив неможливе! Нарешті народ матиме спокій. Ти — наша гордість! 

Йому на груди вішають золоту медаль із печаткою сонця. 

Монарх (задоволено посміхаючись):
— І тепер, настав час іншої честі. Завтра — твоє весілля з принцесою Ліаною. 

Вел (завмирає):
— Весілля?.. Так швидко?.. 

Король (коротко):
— Герої не чекають, мій хлопче. 

Зустріч із Ліаною 

Принцеса стоїть біля дзеркала, приміряючи прикраси. Ідеальна постава, холодна врода. 

Ліана (каже не відводячи погляду від свого відображення):
— Вітаю, мій наречений. 

Вел:
— Ліано… я радий вас бачити. 

Ліана: 
— Знаєш, як тебе там, ти гарний для історій. Народ любить таких як ти. Але справжня влада не в силі — у тому, хто пише історії. 

Він дивиться на неї й раптом усвідомлює: ця принцеса — не мрія з юності, а чужа людина, в очах якої блищить холодна розрахованість. 

Ніч 

Вел стоїть на балконі палацу. Нижче гуде місто, феєрверки розтинають небо. Він стискає медаль у руці. 

Вел:
— Я нічого не зробив, і нічого не получив. 
 

“Далі буде...”