Епізод 1: Пілот

Головна площа королівства Артанія.

(Дзвін, фанфари, натовп людей. На балконі з’являється король — величний, трохи комічний чоловік у золотій короні.)

Король:
— Народе Артанії! Хто переможе страшного дракона Темного Піку й принесе мені його голову — отримає в нагороду півкоролівства… і руку моєї доньки, принцеси Ліани! 

(Виходить принцеса — синє волосся, сяйво, лагідна усмішка. Люди ахають. Серед натовпу стоїть Веліант, або просто Вел, із широко розкритими очима.)

Вел (про себе):
— Вона... ніби зі сну. Я зроблю все, щоб стати її героєм! 

--- 

Дім Вела, вечір.

(Затишна хатина. Мати порається біля печі, сестра Енн жує яблуко, батько читає старий сувій.)

Енн (з усмішкою):
— Ну що, брате, завтра вб’єш дракона? Може, принцеса тебе чекає з борщем? 

Мати:
— Та нащо йому та принцеса, коли є Ганька з сусіднього хутора! Дівка як квітка, і гарбузики має — хоч у палац неси! 

Батько:
— Ага, і не кусається, на відміну від дракона! 

(Сміються. Вел гордо встає.)

Вел:
— Я піду й знищу дракона! Не заради слави, а заради миру... і кохання! 

(Всі знов сміються. Камера — на Вела, який стоїть із рішучим обличчям.)

--- 

Ніч. Сон Вела.

(Палац, золоті промені, принцеса Ліана в легкому вбранні сидить на ліжку.)

Ліана (ніжно):
— Ти ж урятуєш мене, мій хоробрий лицарю... і тоді ми зможемо... трохи пошалити, хехе... 

(Вел червоніє, простягає руку — і тут чути гучне “Кукарікууу!”)

--- 

Ранок. Подорож.

(Вел із мішком за плечима, йде дорогою.)

Вел (під ніс):
— 43 куни… цього вистачить на хліб… і, можливо на меч для перемоги. 

(Іронічна усмішка. Ліс. Тиша. Раптом — покинута карета, дим, сліди боротьби.)

Вел:
— Що це було?.. 

(Раптово з-за дерев — дівчина з мечем, у подряпаній броні, націлює клинок просто йому в груди.)

Дівчина:
— Що тобі треба, бродяго? 

(Погляд у погляд. Тиша. Кінець епізоду.)