Розділ №26. Егоїстичність почуттів

Цікаво, скільки ударів за хвилину має зробити серце, щоб зупинитися? Сотню? Дві? Мені здавалося, що моє серце давно перевалило за ці числа й ось-ось мало завмерти. Й після обійм Хевена я нарешті зрозуміла, чому Конгрес колись прийняв рішення обмежити дотики між громадянами. Мало того, що вони викликали шалене відчуття аритмії, так ще й викликали добрячу таку залежність. Бо варто йому було нарешті відпустити мене й піти складати  медичне приладдя, як мене затопило відчуття порожнечі й захотілося відчути це знову. 

— Ти надовго…? — наважилася запитати, тільки б не думати про цю дивну залежність, яка виникла за цей час між нами.. Невелика пластикова коробка клацнула замком, розриваючи тишу, що зависла між нами, і я зустрілася поглядом з ним. 

— До тебе чи до Дарксоула? — уточнив чоловік. Він поставив аптечку на тумбочку і повільно наблизився. Його кроки були беззвучними, але я шкірою відчувала, як скорочувалася між нами відстань. — У мене є п'ять вільних годин до того, як привезуть поранених, і я хотів би провести їх поряд з тобою.

— Яких поранених…? — здивувалася, підвівши на нього очі.— Я обробила всі рани. А ти їх після мене ще й оглянув. 

— Ти не чула…? — побачивши мій розгублений погляд, Хевен зітхнув і підійшов ще ближче. Його гаряча долоня невимушено лягла на моє передпліччя, злегка стискаючи його, ніби заземлюючи. — Третій полюс зачепив смерч. Він зруйнував частину міста: фабрику з деревообробки та ще одну — з виробництва поживних пакетів. Деяких постраждалих відправили до першого полюса, а деякі прибудуть сюди вранці, як на проміжну точку. Їх треба оглянути, перш ніж вони поїдуть у другий купол. Кажуть, там є кілька серйозних травм. Тому я скористався моментом і приїхав сюди.

— Я думала ти приїхав через обвал шахти,  — тільки й вирвалося з моїх губ. Дійсо, яка справа полюсам до смерті божевільних злочинців, коли по материку пройшовся шторм…? Яке діло взагалі було хоч комусь до нас?

— Так, я хотів приїхати до вас, але мене б не відпустили. Тому я викликався зустріти постраждалих на півдорозі, у Дарксоулі, тільки щоб побачити тебе, — спокійно уточнив лікар, ніби ставив самому собі діагноз. Він підняв руку, і його пальці обережно, майже невагомо заправили пасмо волосся мені за вухо, затримавшись на щоці. Гаряча шкіра обпекла моє замерзле обличчя й змусила моє  серце знову зайтися в агонії. — Як гадаєш…? Я зовсім збожеволів…?

— Навіть якщо ти збожеволів, я все одно вдячна тобі за це, — зізналася йому. — Я часто згадувала про тебе в Дарксоулі. Мені дуже не вистачало тебе…

— Мені теж не вистачало тебе, — ледь помітно посміхнувся він. Теплі пальці опустилися нижче, намацуючи на руці невеликий шрам від чіпа. Його великий палець повільно, коловими рухами гладив цю зранену ділянку, розганяючи по моїх венах солодке заціпеніння.  —  Не знаю чому, але ти відразу застягла в моїх думках. І якби не це шалене, хворобливе бажання спостерігати за тобою, я не встиг би врятувати тебе того дня.

— Ти... стежив за мною…? — здивовано завмерла. — Навіщо…? 

— Намагався зрозуміти, чому ти тут опинилася і чому була такою. Того дня коли купол тріснув, я дивився зі свого кабінету на те як ти прощалася з Інком та до нестями сердився на себе, що не можу відвести погляду... — зізнався він. —  Чомусь здавалося, що варто відвернутися і я більше тебе не побачу. А потім… А потім я побачив, як на тебе звалилося скло… Досі пам'ятаю, що ти втратила три літри крові. Досі бачу уві сні твоє нерухоме тіло на операційному столі.  Й напевно тому я зараз постійно хочу торкатися цього шраму, просто щоб  упевнитись у тому, що намертво зашив тебе... Тому, не дай моїм зусиллям піти нанівець через чиюсь тупість, Сейв. Добре? Якби Солт ударив тебе в живіт, шви могли розійтися. 

— Він не бив мене. Я просто впала в купу скла, — спробувала пояснити йому. Навряд чи від цих пояснень йому стало б легше, але не хотілося, щоб він ненавидів Солта.  — А шрам... З ним усе гаразд, Хевене. Просто він постійно гуде десь на задвірках свідомості. Тому я навіть дивитися на нього не можу спокійно. 

— Можливо колись ти зміниш свою думку. Подобається він тобі чи ні, але  він означає, що ти жива, — прошепотів чоловік, вивільняючи руку, щоб обхопити мою талію та  притягнути впритул до себе. Його друга долоня прослизнула під сорочку, лягаючи прямо на живіт, ледь помітно торкаючись зболеної шкіри біля порізу. — Тому живи, Сейв, добре? 

Крижані очі Хевена  вдивлялися в моє обличчя, намагаючись  зрозуміти чи не завдавав він мені болю. Але болю не було. Натомість усередині розливалося щось глибоке та важке. Мені до нестями хотілося торкатися його у відповідь так само вільно.  Тому я спробувала вгамувати своє диханння та торкнутися його обличчя. Пальці обережно провели по чітких вилицях, окреслили лінію ключиці, що випирала під одягом, затрималися на м'яких губах і колючій щетині. Зрештою, я просто зробила півкроку вперед і повністю ввіткнулася обличчям у його шию, міцно обіймаючи за широку спину та вбираючи його запах в свої легені.

— Чому ти взяв сюди Хоуп...? — тихо запитала я, не відриваючи обличчя від гарячої шкіри. — Тут доволі небезпечно для неї. 

— Вона сама захотіла. Щодня питала про тебе... — чоловік зам'явся, підбираючи слова, а його руки на моїй спині стиснулися трохи міцніше.  — Гадаю, їй просто не вистачає когось схожого на неї. У всіх сенсах цього слова. 

— А що сталося з її мамою…? — тихіше запитала те, про що ненаважувалася раніше спитати. Я знала, що він самотній, але лізти в чужі рани якось не хотілося. 

— Вона померла, — глухо кинув Хевен, сідаючи на ліжко і захоплюючи мене за собою.

Коли я знову обійняла його, притискаючись усім тілом до нього й поклавши підборіддя йому на плече, він, пересиливши себе, почав розповідати те, що назавжди врізалося в мою пам'ять. Це була ще одна похмура реальність полюсів, про яку мало хто здогадувався.

— Демайза довгий час не могла завагітніти і була абсолютно зациклена на цьому. Тому твій батько допоміг їй провести операцію і зрештою, у неї вийшло. Але зараз я розумію, що якщо організм відторгає ембріон, значить у нього на це є свої причини. Як би це не звучало.  Можливо, її тіло просто знало, що вона не переживе цієї вагітності, — вичавив він з себе. — У неї відкрилася сильна кровотеча, і вона померла за лічені хвилини.