2.Урок Міфології

***

На моїй спині сліди. Там написано ім’я.
Я говорю: «Відпусти, залиш моє «я».
І байдуже мені зима. Мороз тисне, болить усе.
Я скажу: «Всьому винна весна», –
допиваючи з чашки глясе.

Ти водночас солодка й гірка, лиш на тілі слова «не моя».
Тане лід за вікном. Вже пора – в тебе нова сім’я.
На підлозі старі листи, фотознімки — чужі імена.
Я не перший, та це не біда. Ти не друга, тут моя вина.

Допиваючи з чашки глясе. Доливаючи рому на дно.
Дезинфекція – чорне вино. Я впиваюсь тобою давно.
Діонісе, налий до кута, «Хіоніське» люблю над усе.
Заживе все в мені, заживе. Доливай, вже пусте...

26.01.2016

У КОЖНОМУ ПОДИХУ

Хай у кожному подиху будуть нові слова —
Я сплітатиму з них намисто.
Подарую тобі кожну букву з вірша
І молитимусь сонцю всевишньому.

Хай боги, що вгорі, принесуть тобі в сни
Недописані мої рядки.
Чи мої ті слова, що живуть в голові?!
Чи для тебе вони ожили?

05.05.2016

ВЕЧІРНЯ КАВА

Угорі сидять янголи.
Посилаючи сни,
Бажають нам дожити
До нової весни.

Укриваючи снігом,
Промовляють слова:
«Спи спокійно, мій друже,
Скоро прийде весна».

Обійме, пригорне,
Поцілує в вуста.
Хоч, здається, ти в мороці –
Це насправді брехня.

Засинаєш у темряві,
Тоді, коли все поїдає пітьма,
Розчинивши у каві
Знаки вчорашнього дня.

Спиш, огорнутий світлом,
І палають вогні.
Спочиваєш між грішників
На священній землі.

18.08.2016

РОК МИКОЛАЙ

Мій Миколай ходить у футболці AC-DС,
Його санки припарковані на горищі.
Гірські олені жують шавлію в зимовому сні,
В карпатській хатині лунають пісні.

Дивний дідусь читає листа.
Дитина просить, щоб скінчилась війна.
По радіо Sсorpions співає слова:
«Wind of change…» Кого там принесла зима?

Рок-Миколай творить дива:
із Сантою разом записав нового хіта.
Клаус сказав: «Старий, у нас та ж біда»
Трек назвали «No war», і передали до апостола Павла.

12.12.2016

ЖНИВА

Люди легко говорять Люблю.
Докидають до пари – також.
Я сьогодні до тебе прийду,
А у відповідь чути: «Of course».

Квіти в’януть у моїй руці
І довічне to be or not to be.
Всім байдужі мої папірці,
Букви прокляті знову тобі.

Тож сьогодні я палю вогні,
Хай святиться Юнони ім’я!
Помиратимеш в моїй душі
Вириватиму з серця «моя».

І в Тартар викидаю слова
Кронос сіє, тож скоро жнива.
Він серпом замахнув… Голова,
Падай вниз, якщо була дурна.

14.02.2017

ЯНГОЛИ

Я запитую тебе: «Чому твої янголи в чорному?
Де поділися їхні білі крила та очі кольору неба?»
Дозволь мені розбавити твою чорно-білу гаму
Новим кольором без назви. Бо так треба.

Янголи мають бути прекрасними, як ти.
Вони мають посміхатися та співати.
Жити між людей, але залишати їх на самоті,
Саме ті миті ми розділим на двох, бо ми крилаті.

Виключаєм світло і стаємо янголами.
Мені не потрібний ніхто. Коли я і ти, то «ми».
Нехай тільки сьогодні я буду темним янголом,
Байдуже, ким. Головне, що я став твоїм теплом.

Я вірю, що твої янголи колись стануть кольоровими,
Вони зовсім не будуть новими,
Такі ж, як і ми, поміж зорями.
Десь там будемо жиТИ. ТвориТИ. ЛюбиТИ

14.05.2017

АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА

Вони зустрічалися, як поїзди.
Паралельні світи. Одного разу
Зіткнулися двоє. Ніяк не знайти
Чорних ящиків. Старого джазу.

Хтось не впорався. Повернув не туди.
В голову постріл – російська рулетка.
Один патрон. Тепер ти крути.
Любов – то зовсім не солодка таблетка.

Ось вам і казус, історія ця
Сенсу не має. Немає кінця.
Немає моралі і рима одна,
Стоїть не на місці, а шоста з кінця.

Немов Ахіллеса п’ята
Мішає структуру цього вірша.
Вона немов м’ята пом’ята, стара,
Не в тему тут ти, не в тему і я.

26.05.2017

БЛУКАЛЕЦЬ

Мені важко заснути,
Хоч так тихо надворі.
Всі зачинено двері.
Я не знаю, де ти.

Вам, можливо, байдуже,
Що пишу на папері.
Крапки й коми – то зорі.
Хто поможе мені?

Віднайти. Відшукати.
Всі сузір’я на світі.
Та потрібні лиш ті,
Де бувала ти.

Галактичні блукальці,
Світлом Бога укриті.
Засинають на місяці,
Хоч живуть на землі.

09.08.2017

РЕЛІГІЯ

Твій Бог ніколи не моргає –
Напевно, дивиться на нас.
Можливо, він про нас не знає,
Хоч світ завмер. Спинився час.

Моя Богине, зупинися!
Я бачу: він із янголами тут.
Мої Боги сидять сміються.
Десь поміж нами Баламут.

Усе сплелося у єдине:
Всі Боги, міфи, ти і я.
Це синтез – все тут триєдине.
Віднині ти – релігія моя.

Яке б ім’я ти не назвала,
Кому б не поклонялася, мала,
Я хочу, щоб весна настала
І ти згадала, немовля:

Ейрена, Ісіда, Марія свята
Годує, як ти, чудове дитя.
Яка в цім вірші, питаєш, мета?
Життя в нас одне. І ти – саме та.

29.08.2017

ЦЕЙ ВІРШ…

Цей вірш залишиться поза вашою увагою,
Як і мільйони моїх текстів.
Він просто розчиняється під вагою
Інший слів та чужих снів.
*
Молодий автор на форумі
Враз стає зовсім не львівським.
Пливе на кораблі по землі,
На якій лежить сніг від чужих ніг.
З поламаними структурами
Без ваших купюр — старенький Тюр.
Не пожертвує руку свою
Маленькому Фенріру.