1. Доросла школа любові

А тобі цікаво?

Цікаво, що там високо в небі,
Глибоко під землею, у морі на самому дні?
Літають вільні птахи. Живуть древні монстри.
Можливо, старі ще дракари міцні?

Цікаво, що там в твоїй голові:
Любов, ненависть, сльоза на лиці?
Багато запитань, на які не вистачить життя.
Ми підемо: вгору, вниз, або до кінця?

Досить ставити ці знаки питання.
Одна крапка — кома. Три — це твої вагання.
Цікаво, що буде в новому рядку?
Я тебе просто обійму.

Просто кохатиму,
Говоритиму слова.
Мовчатиму голосніше,
Аніж твоє серцебиття.

29.03.2016

«Я не хотів тобі зробити боляче
Це все ромашки і весна…»
(Колос – Трусики в ромашки)

ОТО БУЛА ВЕСНА

Не даруй їй квіти в целофані,
Не пиши пластмасові слова.
Залишаючи на серці рани,
Не прийде весна.

Не потрібно фальші та неправди –
Краще одразу відпусти.
Спільні фото, зустрічі в тумані –
Не чекай Весни.

Не буває так, щоб мертві квіти
Розцвіли на звалищі життя.
Ми з тобою більше вже не діти
І весна для нас – вже більше не весна.

І нічого більше нам не треба,
Бо давно немає того «я».
«Я» колись складалося у требу.
Було «Ми», ото була весна.

26.03.2016

ЧАЙКА

Над містом блукає чайка
В пошуках моря й тепла.
Знаю, відбулась втеча
З острова Їхнє Життя.

Всі ті птахи, що з тобою,
Чимось так сильно чужі.
Їм не потрібна свобода.
Вони марять морем вві сні.

Хвилі гуркочуть, мов громи,
Синь обіймає усе.
Знову вода прибуває,
Човен «Надія» пливе.

Шлюпка «Любов» (там і «Віра»).
Ось твоя люба земля.
Тільки на них ти сідаєш,
Вільна ти чайко моя.

18.08.2016

ПРІРВА

Штовхни мене у прірву. Махай кулаками.
Плач, посміхайся, підірви мости між нами.
Спали усе написане. Проспіване – забудь.
Були «ми» разом. «Ми» більше не (по)вернуть.

Таблетки не врятують – отрута заслабка.
Привиділось у книзі тобі моє ім’я.
Причулося, примарилось — запила до кінця.
Червоне богемське чорнило. Розігріта душа.

Редагуй свої помилки. Не лізь в чуже життя.
Ти ковтаєш нейролептики — забуваєш власне «я».
Штовхаючи у прірву, згадаєш чужі слова:
«Коли ти дивишся в безодню, безодня бачить твоє «я»!».

І хай у цьому тексті, забагато літери «я».
Я вкотре повторююсь: «Остання буква я!»
Остання буква я. Тож став її, вона твоя –
Тво-Я!

31.01.2016

ПРОРОКИ

Давай писати, як писали пророки.
Можливо, щось залишиться після нас.
Старі, затерті римами блокноти
Невпинно гризтиме дядько Час.

«Ми» в книгах між рядків, поміж словами,
Залишимось без імен навік.
Я припадав до рук твоїх губами,
А ти сміялась і бажала втіх.

Хотіла, щоб кохалися до ранку,
А вранці, переклавши почуття,
Закарбували відчуття світанку,
Заснули разом на віки.

І Бог їх знає, що писали ті пророки?!
Любили чи кляли земне життя?
Я записав слова і знаю: пройдуть роки,
Коли народиться твоє-моє дитя.

27.04.2016

КОЖНОГО РАЗУ

Кожного разу болить по новому.
Можливо, немає ніяких ран, а є лише одна?!
Кожного разу самотньо додому
Човгаю крізь осіннє листя, чекаючи нового дня.

Всяк, хто назустріч, втікає від тіні,
Напевно, так буде все моє життя.
Тіні є ті, що тісно сплетені,
Є ті, що іншим дають своє «я»!

Кожне «я» – особисто тобі.
Знову впадаю в осінню саркому,
Складаю по колу недолугі вірші,
Ставлю крапку, де можна поставити кому!

27.09.2016

ВИДАЛЯЄМО СПОГАДИ…

Видаляємо спогади – непотрібні файли.
Терабайти інформації, старі порносайти.
Усім цікава чужа білизна. Плями крові на руці.
Ми з тобою такі різні, ми з тобою не одні.

Старі касети так легко розбили.
Гігабайти посилань, все те, що любили
Зруйновано успішно, осколки по землі.
Ми плачемо, сміємося – це значить: ми живі.

На моєму телефоні зникли Мегабайти.
Пора втікати з мережі, останні кілобайти.
Все почалось із Байта – вісімка моя.
Один або нуль – істина проста.

Наостанок видалити номер. Затерти слова.
Delete фізично із свого життя.
Старі SMS-ки, недолугі листи...
Відчуваю: щось залишилось. Просто відпусти!

05.10.2016

ДИТИНА

Коли твоя перша любов одружилася
І скоро бавитиме дитину,
Напевно, ти перший рівень пройшов:
Настав час шукати нову людину.

Хтось скаже: «Люди не годинники,
У них всіх різний серця стук».
Дзеленчать ранкові будильники –
Місто оживає і починається рух.

Біжать по справах заклопотані собою,
Переходять на червоне разом із юрбою.
І байдужий їм ти і твоє життя.
Вони люблять своє особливе Я.

Вони – егоїсти, такі, як і ти,
Всім завжди все одно до чужої біди.
Чую слова: «Чужих дітей не буває»:
Отже, моя колишня мою дитину тримає?!

30.10.2016

А МЕНІ Б…

А мені б лише когось одного. Краще виправлю – одну.
Шепотіти їй на вушко, говорити: «Я люблю».
А мені б лише дивитись…Просто в очі, сам на сам.
Доторк, вигин, на подушку – в скроню, в серце. Більше вам?!

Більше сексу? Може, крові? Трешу, кігтями по шиї.
На душі моїй ями: травми хіба не зашиєм?!
Все по букві, все по слову — у рядок і до кінця.
Моя муза шепотіла недописані слова.

Все повторює, зараза, знову й знову те саме:
«Ще тебе не попустило? Чи любов в тобі живе?!
Я давно вже не з тобою, я давно вже не сама.
Засинай, мій милий дурню, я сьогодні не твоя».