Розділ 36
Тінь, що залишилася
Вони сиділи в притулку, де кожен предмет нагадував про Мамая. На столі лежала його стара куртка, з якої він ніколи не знімав нашивку з зображенням кобзи. Біля комп’ютера, де він проводив більшість часу, стояв його улюблений кухоль з потрісканою емаллю. Кожен погляд на ці речі завдавав їм болю.
Сокіл встала і підійшла до вікна. За ним сірі хмари затягували небо, як і їхні серця — скорботою.
— Він не хотів би, щоб ми сумували, — тихо промовила вона, дивлячись на дощ, що почав накрапати по шибці.
— Легко сказати, — відгукнувся Чорноборода, потираючи свої бороди. — Мамай був… він був частиною нас. Наш голос, наша совість.
— Він дав нам щось більше, — сказав Калібрі, який до цього мовчав. — Він дав нам пісню. Пісню, яку ми тепер мусимо співати.
Калібрі, талановитий програміст і хакер, що спеціалізувався на візуалізації та звукових ефектах, часто називав себе «художником кіберпростору». Він був тим, хто міг перетворити складні алгоритми на витвір мистецтва, і саме він допомагав Мамаю створити візуальну складову «Пісні Свободи».
#2994 в Фентезі
#520 в Бойове фентезі
#837 в Фантастика
#271 в Наукова фантастика
Відредаговано: 04.08.2025