Розділ 25. Зустріч у Забутті

Розділ 25. Зустріч у Забутті

Двері були зачинені на масивний механічний замок. Залізняк, попри фізичне виснаження, взявся за нього, його м'язи напружилися. З глухим стогоном метал піддався, і двері відчинилися, скрипнувши.
За ними відкрилася ще одна, більш простора, але не менш похмура камера. Вона була залита тьмяним, червонуватим світлом, що випромінювалося від якоїсь панелі управління. У центрі кімнати, на кріслі, схожому на те, на якому були ув'язнені вони самі, сиділа людина. Її голова була опущена, а тіло підключено до численних проводів.
"Тату!" — вигукнула Сокіл, кидаючись до нього.
Це був він. Козак Мамай. Його сиве волосся було розпатлане, обличчя втомлене, але в його очах, коли він повільно підняв голову, була іскра пізнавання.
"Сокіл... моя доню," — прошепотів він, його голос був хриплим і слабким, але в ньому була незгасна любов. "Ти прийшла..."
Сокіл обійняла його, відчуваючи слабкість його тіла. Він був тут, живий, але виснажений. "Ми звільнили Матрицю Забуття, тату. Ми перемогли Архітектора."
Мамай кивнув, його погляд ковзнув по "Січових Павуках", що стояли поруч. "Я відчував це. Відчував, як потоки свідомості звільняються. Ваша "Пісня Свободи"... вона прорвалася навіть крізь ці стіни."
"Але що це за місце?" — запитав Залізняк, оглядаючи кімнату. "І що з вами зробили?"
Мамай важко зітхнув. "Це серце операції "Залізного Колоса". Вони називають це "Ковальнею Думок". Це місце, де вони збирають і обробляють свідомості, витягуючи з них інформацію, ідеї, навіть емоції. Це паливо для їхньої імперії. Вони використовують це, щоб маніпулювати ринками, керувати людьми, створювати нові технології... А ті, хто чинив опір, як я... їх тримали в стані стазису, використовуючи їхню свідомість як джерело енергії."
"Вони хотіли використати вас, щоб розширити свій контроль над кіберпростором?" — уточнив Сірко.
"Так," — відповів Мамай. "Архітектор, до його зміни, був лише інструментом. Він був частиною їхнього плану. Вони хотіли створити абсолютну систему контролю, де думки і воля людини були б повністю підпорядковані. І "Пісня Свободи", яку я таємно розробляв, була єдиною річчю, що могла зруйнувати їхні плани."