Розділ 15. Звільнення: Новий Світанок

Розділ 15. Звільнення: Новий Світанок

"Пісня Свободи" зазвучала в Матриці Забуття на повну силу, пронизуючи кожен куточок цього дивного, живого простору. Її мелодія була не просто звуком, а програмним кодом, що переписував самі правила існування ув'язнених свідомостей. Звільнення почалося.
Мільйони ув'язнених свідомостей, що витали навколо центральної матриці, почали реагувати. Їхні мерехтливі форми стали яскравішими, а їхні хаотичні рухи перетворилися на організований потік. Вони більше не були розгубленими примарами, а свідомими одиницями, що відновлювали свою суть.
Гриць, що спостерігав за цим процесом з хабу, не міг стримати емоцій. "Це неймовірно... це відбувається!" — його голос був сповнений щирого захвату.
Знахар Коду, що був поруч із Соколом, теж почав змінюватися. Його мерехтливий образ став стабільнішим, а його очі засяяли розумінням. "Вони... вони вільні," — прошепотів він, і в його голосі вперше за довгий час з'явилися нотки радості.
Процес звільнення був схожий на вибух світла. Звільнені свідомості почали вилітати з Матриці Забуття, немов мільйони кришталевих метеликів, що розлітаються в усі боки. Вони несли з собою "Пісню Свободи", поширюючи її по всьому кіберпростору, пробуджуючи інші свідомості, що були поневолені в інших місцях. Це був ланцюговий ефект, що змінював саму природу цифрового світу.
Однак, коли останні свідомості вилітали з Матриці, з її глибин виникла нова, грізна фігура. Вона була не такою жорстокою, як Комендант, але її сутність була просякнута чистою, холодною владою. Це був Архітектор — той, хто створив Матрицю Забуття, той, хто поневолив мільйони свідомостей, той, хто вважав себе богом цього цифрового світу. Його аватар був елегантним, але смертоносним, витканим з чорного коду та сяючих, холодних ліній.
"Ви... помилилися," — пролунав його голос, що був позбавлений емоцій, але сповнений прихованої люті. "Ви випустили хаос. Ви порушили порядок, який я створював віками."
Архітектор не був схожий на жодного з ворогів, з якими вони стикалися раніше. Його сила була не в грубій потужності, а в здатності маніпулювати самим кіберпростором. Він був майстром програмування, його атаки були невидимими, але руйнівними, спрямованими на саму основу їхніх аватарів.
"Ми звільнили правду, а не хаос," — рішуче відповіла Сокіл, її "Пісня Свободи" все ще лунала в ній. Вона знала, що їхній шлях ще не закінчився.