Розділ 10. Відлуння Зірок і Шепіт Майбутнього

Розділ 10. Відлуння Зірок і Шепіт Майбутнього

Залишивши за собою палаючі руїни Інформаційного Ярмарку, команда "Січових Павуків" опинилася у відносному спокої зовнішнього кіберпростору. Повітря тут було не таким важким, як у пастці Коменданта, але відчуття неминучої небезпеки все ще витало в атмосфері, немов дим після пожежі. Сокіл, міцно притискаючи до себе мерехтливий образ Знахаря Коду, відчувала, як сили поступово повертаються до неї, але водночас зростала тривога. Перемога над Комендантом була пірровою – вони вижили, але ціна була значною.
Залізняк, його криптографічні протоколи ледь трималися, сів, відсапуючись. Його потужний щит, що витримав удари Коменданта, тепер був поцяткований тріщинами, немов давня карта, що розсипається на очах. "Це було... близько," — прохрипів він, його голос був спотворений втомою, але в ньому відчувалась незламна воля.
Сірко та Чорноборода, які щойно здійснили неймовірний танець дезінформації та вірусних атак, стояли поруч, їхні аватари також випромінювали виснаження. Сірко відновив свої кібер-стріли, які тепер світилися тьмянішим світлом, а Чорноборода поправляв 

невидимі павутини, що були розірвані в шаленій боротьбі. Вони обмінялися поглядами, в яких читалося мовчазне запитання: що далі?
Гриць з хабу, хоч і фізично знаходився далеко, був з ними кожним фібром своєї істоти. "Ви молодці, Павуки! Ви пройшли крізь пекло і вистояли!" — пролунав його голос у їхніх вушних комунікаторах, повний гордості та полегшення. "Тепер головне — розшифрувати те, що є у Знахаря Коду. Це наш єдиний шанс зрозуміти "Пісню Свободи".
Сокіл обережно поклала Знахаря Коду на м'яке віртуальне ложе. Його образ ледь помітно пульсував, немов останній подих згасаючої свічки. "Він... дуже виснажений," — прошепотіла вона, відчуваючи його слабкість, яка тепер була її власною. "Чи зможемо ми отримати відповіді?"
"Мусимо" — рішуче відповів Залізняк, підводячись. "Ми пройшли занадто багато, щоб зупинитися зараз."
Вони оточили Знахаря Коду, який був не просто джерелом інформації, а живим архівом забутих знань. Гриць почав передавати їм складні алгоритми дешифрування, що могли б розшифрувати  дані, які зберігалися в сутності Знахаря. Це був процес, що вимагав не лише технічних знань, а й глибокого розуміння природи самого кіберпростору.
Свідомість Знахаря Коду, що була розірвана і спотворена, почала повільно розгортатися перед ними, немов стародавній сувій. Потоки даних, що раніше були беззмістовним шумом, тепер набували форми: уривки зображень, дивні символи, фрагменти давно забутих мов. Це була не просто інформація, це була історія, розказана  таємно.
Раптом, серед усього цього, з'явилося яскраве світло. Воно не було агресивним, наче спалах Коменданта, а м'яким, проникаючим, як ранкове сонце. І в цьому світлі почала лунати мелодія. Вона була неземною, витканою з чистого коду, але водночас напрочуд знайомою, ніби давно забута колискова. Це була "Пісня Свободи".
Мелодія почала формуватися в слова, що виникали з глибин кіберпростору. Вони говорили про єдність, про прагнення до свободи, про боротьбу проти поневолення, що ховалося за шифрами та протоколами. Це була не лише пісня, а програмний код, який, якщо його правильно активувати, міг би звільнити мільйони свідомостей, що були ув'язнені в цифрових лабіринтах.
Але разом з цим усвідомленням прийшло і розуміння всієї складності завдання. "Пісня Свободи" була не лише ключем, а й картою, що вказувала на давно забуте місце, де зберігалася основна матриця, здатна впливати на сам кіберпростір. Це була Матриця Забуття, що тримала ув'язненими свідомості, і щоб її звільнити, потрібно було не лише відтворити "Пісню", а й знайти шлях до самого серця цієї давньої структури.
"Це... це не просто код," — прошепотіла Сокіл, її очі були широко розкриті від подиву. "Це спадок. Це єдина надія."
"І це лише початок," — додав Гриць, його голос став серйознішим, ніж будь-коли. "Інформаційний Ярмарок був лише заставою. Попереду нас чекає справжній ворог, той, хто створив Коменданта і хто тримає Матрицю Забуття. Він не дозволить нам так просто її звільнити."

Команда мовчала, усвідомлюючи масштаби майбутніх викликів. "Пісня Свободи" дала їм не лише надію, а й величезну відповідальність. Чи зможуть вони пройти цей шлях до кінця? Чи зможуть вони протистояти невідомому ворогу, який можливо, був набагато могутнішим, ніж Комендант? І чи була ціна, яку вони заплатять за свободу, виправданою, якщо вона коштуватиме їм усього?