Розділ 2. Крізь файрволи та віртуальні мережі

Розділ 2. Крізь файрволи та віртуальні мережі
Молодий Сірко, увійшовши в глибини корпоративної мережі "Залізного Колоса", відчував себе немов у лабіринті. Файрволи височіли, як неприступні стіни, а мережеві протоколи перепліталися, мов хитромудрі павутини. Проте для Сірка це був не лабіринт, а швидше танцювальний майданчик. Його пальці літали по голографічній клавіатурі, а на віртуальних екранах миготіли рядки коду, що відкривали один доступ за іншим.
Він рухався обережно, як досвідчений розвідник. Кожен вузол мережі був потенційною пасткою, а кожен пакет даних – можливим детектором. Сірко майстерно використовував поліморфні віруси, які змінювали свою сигнатуру, уникаючи виявлення антивірусними системами. Він залишав за собою бекдори – приховані лазівки, щоб забезпечити шлях для відступу або швидкого повернення.
Тим часом, на іншому кінці віртуального мосту, Чорноборода розгорнув справжнє полотно цифрового маскування. Він створював фантомні сервери, які відволікали увагу корпоративної служби безпеки, змушуючи їх ганятися за неіснуючими загрозами. Його алгоритми криптографічного перемішування робили неможливим відстеження реального джерела атак. Кожен їхній крок у мережі "Колоса" ставав невидимим, розчиняючись у потоці мільйонів інших, несправжніх, даних.
"Сірко, у тебе є вікно!" – пролунав у внутрішньому каналі зв'язку голос прекрасної
Сокіл. Вона щойно завершила свою "бесіду" з головним системним адміністратором "Залізного Колоса". Її вміння маніпулювати людськими емоціями було вражаючим. Завдяки хитромудрому сценарію, вона змусила його відкрити тимчасовий доступ до ядра корпоративної бази даних під приводом термінового оновлення безпеки.
Молодий Сірко миттєво скористався нагодою. Він поринув у відкритий простір, його аватар пролетів крізь десятки віртуальних шлюзів. Перед ним розгорнулася візуалізація центрального сховища даних. Мільйони гігабайтів інформації, що пульсували блакитним світлом, містили все: від фінансових звітів до особистих даних громадян, зібраних "Залізним Колосом" без дозволу.
"Я в ядрі!" – вигукнув Сірко, відчуваючи приплив адреналіну.
"Чудово, хлопче! Забирай усе, що можеш, і не забудь про докази їхнього злочину," – відповів Гриць.
Залізняк, який до цього моменту був у стані очікування, відчував, як його віртуальні м'язи напружуються. Хоча все йшло за планом, він знав, що в будь-який момент може знадобитися його "важка артилерія". Залізняк був готовий обрушити на "Залізний Колос" таку хвилю DDoS-атак, що їхні сервери просто розсипалися б у цифрову пилюку.
Але корпоративна система безпеки не спала. Раптом, немов з нізвідки, з'явилися антивірусні боти, схожі на хижих кібер-псів. Вони почали оточувати Сірка, намагаючись загнати його в пастку. Це були найновіші розробки "Залізного Колоса" – швидкі, адаптивні, запрограмовані на знищення будь-якої загрози.
"Нас виявили!" – крикнув Сірко, його голос сповнився напруги. Він почав відступати, завантажуючи дані в зашифровані контейнери, поки боти насідали.
"Чорноборода, твоя черга! Створи їм хаос!" – скомандував Гриць.
Чорноборода, не зволікаючи, активував свою нову розробку – "Марево", віртуальний вірус-двійник. Мережа "Залізного Колоса" наповнилася тисячами ідентичних копій Сірка, кожна з яких виконувала безглузді, але ресурсомісткі операції. Антивірусні боти розгубилися, кидаючись від одного фантома до іншого. Це дало Сірку кілька дорогоцінних секунд, щоб завершити завантаження і почати відступ.
"Залізняк, приготуйся! Можливо, нам знадобиться гучний вихід!" – додав Гриць.
Січові Павуки були готові до будь-якого розвитку подій. Вони знали, що перемога в кіберпросторі вимагає не лише майстерності, а й справжнього козацького завзяття.