фінал другий закінчення

Якщо Петя ставив перед собою певну мету, він йшов до неї не зважаючи ні на що. А на даний момент, його ціллю була Юля. Він повністю вивчив її графік дня. Адже під час від’їздів Руслана він ніколи не змінювався. Сніданок, прогулянка з собакою (велика така), робота, обід, робота, вечеря, прогулянка з собакою (знову!) і сон. «Невже в неї немає хлопця? Ну і добре, а то ще б і з ним прийшлося помучитись.» Петро підготував все що йому було потрібно для «чудового вечора».

Не хочеться описувати, що подобалося Петру. Скажімо так, він був не дуже ніжним з дівчатами. І ось якраз перед Новим Роком, а вірніше 30 грудня, в останній робочий день року, Петя твердо вирішив втілити свій план в життя.

Юліана знала, що Руслан повернувся. Вона мигцем бачила його в супермаркеті, який вони обоє так любили відвідувати, адже там завжди були найсвіжіші овочі та фрукти. Він вибирав шоколад. «Молочний, мій улюблений. З родзинками. Невже… не дозволяй собі навіть думати про це!» Юля зібрала всі почуття в кулак, і рушила до каси.

Зима скувала всіх і все в свої морозні обійми. Тротуари були схожі на смуги перешкод: адже треба було дивитися не тільки під ноги, але й нагору -  там звисали загрозливого вигляду бурульки. Та ніякий морозець не міг стати на заваді прогулянці з Даною.

 - Ну що, Дана! Гуляти?

Собака відізвалася веселим гавкотом, і через секунду тримала в зубах повідок.

Вже підходячи до під’їзду Юля відчула неприємний холодок за спиною, наче хтось спостерігав за нею. Озирнулася, темрява. Тільки з вікон видно, як миготить вогниками новорічна ялинка сусідів.

Все сталося блискавично. Тявкнула перелякана Дана, і важким мішком впала до ніг. «Що за…» - подумала Юля, і тут хтось схопив її ззаду і затулив носа чимось смердючим. Секунда, дві і світ поглинула темрява, темніша, ніж ніч на вулиці.

«Мене не цікавлять її вибачення я просто хочу переконатися, що з нею все в порядку. Може, навіть, не заходитиму, просто побачу через вікно її силует… Нічого собі це хто так насвяткувався, що треба на руках заносити додому? Юля?»

Ніяких думок щодо цього не встигло виникнути в Руслана, тому що він спіткнувся об Дану. Собака потроху приходила до себе, але звестися ще не могла. Вона жалібним поглядом втупилася в Руслана, і голосно тявкнула. Пакети мимоволі випали з рук Руслана, і  він прожогом рванув до дверей.

Якщо захопленням Юлі були танці, то Руслан захоплювався баскетболом. І поки Петро порпався в кишенях Юлі в пошуках ключів від квартири, хлопець з легкістю і з великим задоволенням уявив, що голова зловмисника це м’яч. Він передав чудовий пас дверям, які з ледь чутним глухим стуком прийняли удар. «М’яч» з неприємним стуком впав на підлогу. І підскакувати більше не збирався. Руслан швидко відчинив двері, заніс Юлю до кімнати. Привів до тями.

 - Руся, ти?

 - Чшшшшш! Ти його знаєш?

 - Кого?

 - Ясно. Я зараз повернуся, будь ласка, будь ласочка, нікуди не виходь.

Руслан тихенько відчинив двері, і побачив непритомне тіло на підлозі, переступив і побіг за Даною. «Спочатку Юля, Дана, а вже потім цей.»

Як все таки добре, що на світі існують сусіди. Старенького Петра Івановича дружина відправила винести сміття. Він в темряві і натрапив на Петра. А так як був підполковником у відставці, швиденько обшукав хлопчину, знайшовши при ньому і мотузку, і клейку стрічку, і презервативи, і маленьку відеокамеру. Словом склавши всі факти докупи (а старенький знав, що Руслан у від’їзді) і той факт, що непритомний лежав під дверима Юлі, він швиденько піднявся нагору, і подзвонив куди треба. Хлопці з відділку були неймовірно раді впіймати, нарешті, маніяка, який докучав вже багатьом жінкам. Та впіймати його ніяк не вдавалося. Найгіршим для Петі було те, що всі відео він зберігав на флешці у відеокамері. Та досить про нього. Отримав по заслузі.

Руслан поклавши Дану до кошика, побіг в кімнату до Юлі. Дівчина тихенько лежала і дивилася у вікно як кружляють сніжинки.

 - Ти повернувся?

 - Так…

 - Ти вибачиш мені?

 - Вже…

Якщо двоє людей потрапляють у загрозливу для них ситуацію, повірте мені, забуваються всі прикрощі, які були до цього. Потім були і гарячі поцілунки, і візит до ветеринара (наступного дня), і прибирання ялинки, і зустріч Нового Року. Саме під час святкової вечері Руслан зізнався в коханні Юлі, і одягнув на палець маленьку каблучку. А сцену ревності вони викинули до сміттєвого кошика, де їй і належить бути.