Сцена без куліс
Пропозиція
У залі було порожньо. Лише сцена, напівтемрява й слабке світло софітів. Після чергової вистави Аліна залишилась переодягнутись, коли почула знайомий голос з глибини залу:
— Зачекай ще хвилину.
Вона вийшла на сцену. Микита стояв у центрі з букетом білих лілій — її улюблених. Вони мовчки дивились одне на одного.
— Колись ти сказала, що сцена — це твоє життя, — тихо мовив він. — Але я хочу, щоб ти була не тільки на сцені. Я хочу, щоб ти була поруч… завжди.
Микита став на одне коліно, дістав невелику коробочку. Усередині — перстень, простий, але зі знаком безкінечності.
— Аліно, ти дала мені віру після війни. Ти повернула мені серце. Виходь за мене.
Вона не відповідала одразу. На її очах блищали сльози. Не від сумніву — від сили моменту. Вона вдихнула глибоко, зробила крок уперед… і прошепотіла:
— Так.
Аплодисментів не було. Але світло сцени спалахнуло яскравіше — наче сама доля відзначила цю мить. Вони стояли в обіймах, посеред порожнього залу, що став свідком їхнього початку.
А любов — почалася знову.
Відредаговано: 19.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
