Аліна працювала в невеликому театрі на Подолі. Кожен день починався репетиціями. Вона вчила тексти до світанку, шукала нові відтінки емоцій, намагалася в кожному русі, кожному слові знайти правду. Театр був для неї храмом, де навіть тиша мала значення.
Вона грала у різних виставах — від класики до сучасної драми. Найбільше любила ролі сильних жінок, тих, що виживають попри все. Вона вкладала в них своє власне пережите — і революцію, і війну, і розлуку. Її гра не залишала байдужих. Після вистав глядачі підходили, дякували, плакали. Для Аліни це було найвищою нагородою.
За кулісами театр жив своїм життям — сварки, закоханості, плітки, сльози через зірвані прем’єри. Але на сцені всі ставали єдиною командою. І хоч гонорари були невеликі, Аліна знала: заради сцени вона готова жити навіть на хлібі та воді. Бо тут вона була собою.
Відредаговано: 19.08.2025