Перемога Майдану. Початок війни

   Весна у Києві пахла димом і свіжою землею. Барикади ще стояли, але між ними ходили люди з квітами. На сцені Майдану хтось співав пісні про свободу, а поруч на екранах крутили кадри з втечею президента-диктатора. Україна раптом дихнула на повні груди. І водночас усі знали: попереду ще страшніше.

   Аліна стояла серед натовпу, коли оголосили: Янукович утік. Люди кричали, обіймали одне одного, співали гімн крізь сльози. Але на обличчях багатьох уже було написане інше питання: а що далі?

   Не минуло й кількох днів, як з’явилися новини: "Зелені чоловічки" в Криму. Незрозумілі люди без шевронів, блокпости, захоплені адмінбудівлі. Аліна дивилася репортажі по телевізор і відчувала, як усе її тіло стискається від холоду. Потім почався референдум, російські прапори, слова про «возз’єднання».

   І за кілька місяців вибухнуло ще гірше. Схід України охопила війна. Донецьк, Луганськ, Іловайськ. Щодня з телеекранів звучали назви міст, де тепер ішли бої. Маріуполь теж з’явився серед цих назв.

   Аліна сиділа в аудиторії театрального вишу, а викладач розповідав про вистави. Та вона не чула слів. Її думки були вдома, у Маріуполі, де тепер стріляли. Вона перевіряла новини кожні п’ять хвилин, телефонувала батькам, а вночі не могла заснути.

   І хоч перемога Майдану принесла Україні свободу, разом із нею прийшла інша реальність — війна. І Аліна відчула, що її життя тепер ділиться на «до» і «після». Бо сцена більше не здавалася їй просто сценою. Світ змінився назавжди.