Зима прийшла різко. Сніг ліг на бруківку, а вулиці Києва наповнилися людьми, які стояли за свою гідність. Аліна не могла залишатися осторонь. Вона приходила на Майдан після пар, іноді навіть замість пар. Стояла серед інших — акторів, студентів, викладачів, простих людей.
Вона роздавала чай, носила теплі речі, допомагала співати гімн, коли було страшно. Інколи здавалося, що весь Київ перетворився на одну велику сцену, де кожен грав роль борця.
Там, серед вогню бочок і ліхтарів, вона відчула, що бути актрисою — це не лише сцена, це правда, яка народжується в серці. І саме тоді в ній щось назавжди змінилося.
Відредаговано: 19.08.2025