Навчання у КНУТКіТ для Аліни було схоже на нескінченну репетицію. Щоранку вони починали із вправ на голос, дихання, пластику. Викладачі вимагали викладатися повністю — і фізично, і емоційно. Кожен день складався з монологів, етюдів, розбору сценічних текстів.
Іноді Аліна поверталася на квартиру із розбитими колінами після хореографії чи з надламаним голосом від криків у драматичних етюдах. Але вона вперто працювала далі. Найбільше вона любила заняття з акторської майстерності — там вона відчувала себе справжньою. Там можна було плакати, кричати, мовчати — і це все було мистецтвом.
Вона вчилася не лише техніки, а й сміливості: не боятися дивитися партнеру в очі, говорити правду зі сцени. Викладачі хвалили її за щирість, але інколи казали, що вона занадто "рве душу", а треба вміти тримати міру.
Кожен день ставав для Аліни новою сценою. І хоча було важко, вона знала: це її шлях.
Відредаговано: 19.08.2025