Частина 1 Перші вже сплять

У кабінеті панувала темрява.

Лише тьмяний жар сигарети час від часу спалахував між пальцями Арети, на мить вихоплюючи з мороку гострі риси її обличчя.

За дверима коївся звичний для Аврорату хаос — можливо, трохи гірший, ніж зазвичай. Люди поспішали коридорами, перегукувалися, сперечалися, грюкали дверима. Зачаровані паперові літачки шелестіли крилами, курсуючи між відділами магічного правопорядку. Але все це залишалося там.

Не тут.

Не в темному кабінеті, де час завмер разом із важким тютюновим димом.

З кожним подихом Арета дедалі глибше занурювалась у в'язку прірву трансу. Той повільно тягнув її на дно — туди, де чекали спогади, яких вона не кликала, але які завжди знаходили шлях назад.

Вона не бачила привидів загиблих. Не бачила спотворених облич ворогів.

Вона чула.

Як дощ барабанив по дошках окопів. Як вода хлюпає під чобітьми, змішуючись з болотом і кров'ю. Як у небі гули снаряди, пролітаючи над головою з оглушливим виттям. Як тріскали закляття, розриваючи ніч.

Одне з них ударилося об її щит. Повітря спалахнуло білим. Арета сильніше стиснула паличку. Захисне поле затремтіло, сиплячи іскрами. Що могутнішим було прокляття, то потужніше стогнав щит, вигинаючись під ударом. Хтось кликав її. Голос долинав крізь дощ і гуркіт бою, наче крізь товщу чорної води.

— Тримай! - До біса знайомий голос.

Він додавав упевненості. Не дозволяв опустити паличку. Не дозволяв упасти.

Серце билося так швидко, що кожен удар віддавався у вухах.

— Арето, тримай!

Ще одне прокляття. Щит спалахнув і ледь не розсипався.

— Арето!

Вона не відступить.

— Арето!

Не цього разу.

— Арето!

Перед очима промайнула тінь.

Свідомість ще не встигла повернутися, коли спрацювали інстинкти. Вишнева паличка опинилася в руці за одну мить. Ще за мить її кінчик уже впирався в горло чоловіка, що схилився над кріслом.

— Арето!

Вона кліпнула.

Окопи зникли. Дощ стих.

Перед нею стояв Тесей Скамандер із неприємно широко розплющеними очима. Він завмер, не наважуючись навіть ковтнути.

— О чорт, — видихнув він. — Вибач.

— Вибачте, — спокійно виправила Арета.

Тесей розгублено насупився.

— Що?

— Поки що я вища за вас за званням.

Кілька секунд він мовчав, а тоді винувато підняв руки.

— Так точно, командире. Вибачте.

Кінчик палички ще мить загрозливо тиснув на його шию.

— Чого тобі, стажере?

Арета повільно опустила руку й відкинулася на спинку крісла.

Лише тепер вона почала усвідомлювати, що відбувається довкола. У кабінеті горіло світло. Тесей, певно, запалив лампи, перш ніж підійти. У повітрі висіло стільки сигаретного диму, що він нагадував ранковий лондонський туман над Темзою. Попільничка була переповнена недопалками.

Арета не знала, скільки часу просиділа тут. І не хотіла знати.

Тесей нервово переминався з ноги на ногу, притискаючи до грудей дві папки. Нетерплячий. Утім, вона могла його зрозуміти. Герой війни, нагороджений за хоробрість, досвідчений бойовий чарівник — і водночас стажер у Відділі особливо небезпечних злочинів.

Під командуванням Острозької кожен проходив шестимісячне стажування, перш ніж його офіційно зараховували до відділу. Без винятків. Навіть якщо стажер мав прізвище Скамандер і послужний список, довший за половину рапортів її підлеглих. З його здібностями він недовго залишатиметься стажером. Можливо, колись стане начальником. Якщо навчиться стукати у двері.

— Пан Робардс передав дві справи, — сказав Тесей і простягнув папки. Арета взяла їх, не відводячи від нього погляду.

— Уже краще.

Вона відкрила першу.

Пограбування в магічному кварталі Лондона. Алхімічна крамниця. Серце неприємно стиснулося. Невже знову?

Її головний біль останнього року вкотре виплив на поверхню, наче лайно в річці.

Замок не пошкоджений. Захисні чари зняті професійно. Власника оглушено, але не вбито. Викрадено кілька рідкісних речовин, однак повного переліку ще не склали.

Арета відкрила другу папку.

Убивство в маґлівській частині Бірмінгема. Подружжя Флемінгів. Двоє маґлонароджених чарівників. Знайдені мертвими у власному будинку. Фіолетові губи. Молочно-білі очі. Жодних видимих поранень. Їх знайшов молодший син, третьокурсник Ґрифіндору, який повернувся додому на літні канікули.

Арета ще раз перечитала опис тіл.

— Чорт забирай.

Вона різко підвелася. Тесей напружився.

— Береш Боунса. Ваше — пограбування. З'ясуйте все, що можливо. Особливо мене цікавить повний список викрадених інгредієнтів.

— Ви думаєте, що справи пов'язані?

— Неважливо, що я думаю.

Арета сховала папку Флемінгів у внутрішню кишеню пальта.

— Виконуй завдання.

— А ви?

— Їду до Бірмінгема. Коли отримаєте список, зв'яжіться зі мною.

— Можливо, вам варто взяти когось із собою?

Арета повільно підняла на нього очі. Тесей одразу зрозумів натяк.

— Так точно, командире.

Він розвернувся й майже миттєво зник за дверима. Арета кілька секунд дивилася йому вслід.

— І навчися стукати, Скамандере!

З коридору долинуло приглушене: — Так точно!

Арета одним рухом палички очистила повітря. Сизий дим закрутився спіраллю й зник. Недопалки спалахнули холодним синім полум'ям, перетворившись на купку сірого попелу. Вона накинула чорне пальто й підійшла до каміна. На полиці стояла мідна миска з летючим порохом. Арета зачерпнула жменю, ступила в камін і кинула порошок під ноги. Полум'я миттєво стало зеленим.

— Аврорська квартира, Бірмінгем!

Вогонь охопив її з усіх боків. Перед очима замиготіли чужі вітальні, каміни, кахляні стіни й темні кімнати. За мить Арета ступила на холодну кам'яну підлогу іншого приміщення. Аврорська квартира в Бірмінгемі була невеликою й майже порожньою. Вузьке ліжко, стіл, два дерев'яні стільці, шафа й камін, яким майже ніхто не користувався, окрім самих аврорів. На стінах висіли захисні руни й карта міста, поцяткована червоними позначками. Подібні квартири існували в містах, де не було значної магічної спільноти. Вони служили безпечними пунктами переміщення, тимчасовими штабами й місцями, де можна було змінити зовнішність перед виходом до маґлів. Ця розташовувалася неподалік поліцейського відділку. Арета вийшла з каміна й струсила попіл із пальта. У кімнаті вже чекав місцевий аврор — невисокий чоловік років п'ятдесяти з густими сивими вусами. Побачивши її, він швидко підвівся.