Сажотруси

-    Сажотрус-5, як чути? Прийом. 
-    База, це Сажотрус-5, чую добре. Завод номер... 21, прошу дозволу на посадку. Прийом. 
-    Посадку дозволяю, вхід - сектор 7. Прийом. 
-    Зрозумів Карле, кінець зв'язку. 

*Піб*

Маленький корабель, заходячи в атмосферу, почав скидати швидкість. 
Хлопчик, який сидів в іншому кріслі біля чоловіка, дивився в телефон новини.
«…практично 190  країн міжнародного парламенту Землі проголосували за розширення колонії на Марсі та 195 країн проголосували за відправку космічної  місії на…»
-    Джастіне, готуємось сідати, - сказав чоловік за штурвалом, клацаючи вмикачами на верхній панелі. - Переводь двигуни на 50%, та виводь нижні двигуни  і шасі. 
-    Так тату.  
Хлопчик, який  на вік був близько дванадцяти років, змахнув на лобі густого чуба, щоб він не затуляв очей, повернув в ліво датчик на позначку «50» та потягнув за важіль. 
Корабель труснуло, від чого чоловік та хлопчик а ж підстрибнули на кріслах.
-    Ого, - Девід, швидко взяв на себе штурвал та натиснув кнопку на панелі. - От зараза. 
-    Знову третій двигун? - запитав хлопчик. 
-    Так, чорт забирай. Тепер точно залечу на ремонт як повернемось. Пристебнись провсяк випадок.
-    Я вже краще став вправлятися з керуванням кораблем, гурток став у нагоді, - сказав хлопчик, вочевидь очікуючи на щось.
-    Ага, - сказав чоловік, потерши мішки під очима.
Опустивши сумно погляд, хлопчик замкнув на собі паска безпеки та виглянув з кабіни корабля.  Він якраз підлітав до величезної споруди, з величезною трубою на даху. 
Корабель залетів на дах, та повільно сів біля величезної труби. З відстані Джейсону здавалося, що вона велика, проте дивлячись на неї зблизька, вона здавалася просто гігантською. 
Корабель заглох і Девід відключив панель. 
-    Ось ми й на місці, - сказав він, глянувши на трубу. - А ось і наш об'єкт. 
-    Ого, вона більша ніж я міг собі уявити, - сказав здивовано хлопчик. 
-    Так, - Девід глянув на годинник, - у нас три години, тож  збираємось. 
Хлопчик відстібнув паска та скочивши з крісла, побіг в кінець корабля за сумкою. Взявши з полиці комбінезон, він почав натягувати його на себе як рукавицю. 
-    Тату, - він повернувся до Девіда, який вже одягнувся, - він завеликий для мене. 
-    Якраз чудовий. 
Девід сів біля нього на коліно та поправивши комбінезон,натиснув на праву сторону грудей. Комбінезон почав звужуватись, займаючи весь простір та підтягуючи складки. За якусь мить комбінезон повністю обтягнув його тіло. 
-    Ось так, - Девід легенько постукав його по грудях долонею. - Бери сумку і маску. 
Поки Джейсон надягав на плече сумку та діставав маску, Девід клав інструменти у свою сумку, потім він витягнув пістолет та почепив його на пояс. 
-    А навіщо пістолет? 
-    Провсяк випадок, - сказав серйозно Девід. - Правила Джейсоне, іноді слідування правилам рятує тебе. Надягай маску, - він взявся за ручку важеля. 
-    А хіба тут вже не можна дихати без неї? - сказав хлопчик, одягаючи маску на все обличчя та підводячи трубку до маленької коробочки на поясі. 
-    Дихати вже можна, проте краще не ризикувати, все таки багато хімічних речовин ще літає в повітрі. Готовий?
Джейсон показав великого пальця та посміхнувся.
Девід байдуже глянув та опустив важіль, масивні двері заскрипівши, відкрились назовні, ставши доріжкою для сходження. 
Джейсон вийшов з корабля та відкривши рота, задер голову догори. Сіро-білий дим майже повністю закривав небо, на горизонті також виднілися стовпи розсіяного диму на фоні скель. Джейсон підбіг до залізних перил та вчепившись у них руками, підтягнувся трохи вище, щоб роздивитись краще місцевість. 
-    Татку, дивись! - він тикнув пальцем в небо. - Тут видно близьнюків. 
-    Так, ці два супутники тут виглядають по іншому, ніж на станції, - він поглянув на годинник. - Ходімо Джейсоне, в нас мало часу. 
-    Але тату… 
-    Завод запустять через дві з половиною години.
-    Ну добре…, - сказав сумно Джейсон. 
-    Впораємось швидше і проведу тобі тут екскурсію. 
-    Справді? Тоді ходімо. 
Девід поглянув йому вслід та вперше легенько усміхнувся. Навіть тут Джейсон залишався дитиною, хоча він зауважив, що Джастін відростив собі чуба, коли це сталося? Ці два роки були для нього пеклом, та таким, що він навіть не помічав нової зачіски свого сина. Знову потерши стомлені очі, він поглянув на небо. В такі моменти він думав, що ця ідея з кеплер-27ab справді дасть свої плоди. Зрештою це лише перша спроба такого масштабу. 
-    Джейсоне, нам в інший бік. 

Залізні двері з силою піддалися та прочинилися зі скрипом. 
Девід та Джейсон увімкнули ліхтарі – маленькі кульки, які зручно поміщалися в руку.
-    Нагадай мені перед виходом, обробити двері, - сказав чоловік.
Джейсон з подивом дивився в темноту та розглядав чорну сажу, яка літала в повітрі. 
-    Так ось який він зсередини…
 димар. От тільки, жаркувато тут. 
-    Він ще не надто охолов, - сказав Девід, світячи фонарем на стіну, та розглядаючи її. - Наші костюми терморегулючі, насправді тут зараз близько сорока градусів, хоч температура починає потроху падати. 
-    Ого… 
-    Так, а тепер правила, - Девід повернувся до Джейсона. - Перше, завжди дивишся за цілісністю костюма та кисневими масками, надихаєшся внутрішніх газів і сажі,буде дуже кепсько. 
-    Так тату. 
-    Друге, зараз ми в коліні труби, а отже тут багато менших труб по стінах, а також труби є й внизу, провалишся, то буде кепсько. І третє… тримаєшся біля мене.
-    Добре тату. То як, - він безнадійно роззирнувся довкола, - ми маємо почистити все це!? 
-    Звісно ні, - сказав батько. - Робота сажотрусів - це відчистити лише найважливіші ділянки, перевірити чи нема де закупорок сажею, дірок чи можливо якихось інших пошкоджень і перевірити справність роботів або їх замінити. 
-    Роботів? 
-    Так, основну роботу по чистці виконують саме роботи, - Девід оглянув уважно місце. - Хоча щось поганенько вони відчистили цього разу, певно треба деяких замінити. Я піду перевірю роботів, тут в сусідній кімнаті, а ти поки тримай, - він передав йому залізного їжака, - ось бачиш в цих маленьких трубах буває налипає сажа і диму важче проходити, пробий їх і легенько прочисти трубу, тільки в трубу глибоко не ходи, я повернусь і підемо разом, добре? 
-    Гаразд, - сказав Джейсон. 
Девід поклав йому на голову долоню та вийшов за двері. 
Джейсон здихнув, ці два роки батько був сам не свій, він не помічав його, хоча, йому теж було сумно, хоч він не показував цього. Замотавши головою, Джейсон відкинув погані думки та зосередився на сажі. Виявляється, бути сажотрусом було геть не цікаво. Коли батько покликав його з собою, він думав, що тут буде трохи веселіше. А так лише гіганська труба, темрява і купа сажі. Він знав, що ці дві години будуть дууууже довгими, проте йому нічого не залишалося як почати орудувати цим залізним їжаком. Взявши міцно обома руками залізного держака, Джейсон підійшов до першої забитої труби. 
-    Ну що ж, пане сажо, ван не пощастило, бо сьогодні моя зміна. Отримуй! 
Їжак вперся об сажовий ком і той з глухим звуком впав до низу, розсипавшись. 
-    Ха, слабак, - мовив переможно він, - хто далі? Підходьте по одному!
"Клац-Клац"
Джейсон різко повернув голову на звук, який донісся з глибини труби. 
-    Агов? - він підійшов ближче. - Х… Хто тут? 
"Кц-кц-кц-кц-кц" 
Щось прошмигнуло повз, застрибнувши у меншу трубу. 
Джейсон підійшов ближче та нагнувся з острахом, щоб роздивитись. Цікавість переборювала його зі страхом, як і думка, що тут нікого не може бути живого в принципі і це просто його уява почала розгулюватись після вчорашнього фільму, про який він уже жалкує. 
Страхітливе клацання знову почало наближатись, все ближче і ближче вбік Джейсона. Щось підказувало йому, що треба тікати…