51 розділ

Грегоріан Іврей Джордан Азарійський, голова Таємної канцелярії

Чому, коли він покидає палац, там завжди відбувається якась катастрофа? Причому світового масштабу! Цього разу його від службових справ відірвало екстрене повідомлення про затримання посла Талласії. У що знову вплутався Ізмір? Невже йому не можна довірити навіть таку просту справу? Боги, який імператор у такому разі з нього вийде? Схоже, спокійна старість Грегу не світить!

Прибувши на місце, чоловікові відразу доповісти про все, що трапилося. Затриманого напоїли антимагічним зіллям та розмістили в одній із кімнат палацу, приставивши охорону. Що ж, настав час у всьому розібратися самому!

Спочатку герцог Азарійський ретельно розпитав про все сина, присутніх при зустрічі гвардійців, а вже після цього вирушив до Іраїди. Головна жертва знайшлася в покоях імператора. Жінка сиділа на ліжку, обпершись на подушки, і бездумно дивилася у вікно.

- Прийшли допитати мене? - вона сумно посміхнулася гостеві. – Запитуйте! Я більше нічого не приховуватиму.

- Отже, це правда, що ви шпигували для Талласії? - з порога накинувся глава ТК.

- А ви б відмовили своєму батькові, якби вам наказали? – жінка більше не намагалася бути скромною, ввічливою та лагідною, яку завжди вдавала для оточуючих. Грег мовчки звів брову. – Так-так! Вам не почулося! Король Фердинанд може лише наказувати. Будь то шлюб із розрахунку, шпигунство для блага країни чи навіть власна смерть на вівтарі, не важливо! Якщо монарх наказав, ти не маєш права відмовитися. Або ж тебе змусять! Адже у кожного із нас є те, що ми цінуємо понад усе, або ж ті… Думаю, ви мене зрозуміли!

- Вас шантажували? Ким? – здивувався чоловік. Наскільки він знав, ні близьких зв'язків з сім'єю, ні тим більше в палаці імператриця не мала. Вона взагалі окрім доньки та Філліди майже ні з ким тісно не спілкувалася.

- Сестрою, - замружилася Іраїда.

Грегоріан навіть поперхнувся від такого нахабства. Це ж треба так уміло брехати!

- Котрою із? – скривився голова Таємної канцелярії. - Тією, що одружена з герцогом Ердле, наскільки мені відомо, досить щасливо! Чи тією, яка три роки тому, швидко поховавши чоловіка, без віку померлого, поїхала до Ґхарбії разом з молодим коханцем?

Іраїда шоковано дивилася на співрозмовника, все дужче блідніючи.

- Яка ганьба… - прошепотіла жінка. – Чому мені не повідомили?..

- Не варто! Про це весь двір пліткував! - гидливо відвернувся Грегоріан.

Колишня імператриця задихнулася обуреннями. Слова застрягли в горлі. Так із нею ще ніхто не розмовляв! Міцно стиснувши кулаки, вона таки стрималася.

- Я, справді, не знала... - важко зітхнула жінка. - Мадіна! Графиня Мадіна Лебре, уроджена Харлем. Незаконнонароджена дочка короля. Її матір'ю була моя нянька, пані Прікс… Гертруда єдина, хто завжди дбав про мене. Я любила її! Мадіну навіть назвали на мою честь… Ми були нерозлучні! Батько знав про це і вправно користувався. Я погодилася стати нареченою бога, аби захистити сестру! Невже ви думаєте, що після цього я б відмовилася шпигувати для нього?

Якийсь час у кімнаті панувала тривожна тиша. Усвідомивши масштаби обману та маніпуляцій, чоловікові стало не по собі. Він ніколи не зможе зрозуміти батьків, які кладуть на плаху голови своїх дітей заради примарного почуття влади!

- Графиня Мадіна Лебре була страчена рік тому за спробу перевороту… Мені дуже шкода!

Іраїда здригнулася, зблідла, мов стіна, похитнулася і впала на ліжко непритомною. Грегоріан, перевіривши її пульс, важко зітхнув і покинув кімнату.

- Викличте цілителя, — наказав він гвардійцеві, що чергував біля дверей.

«А я тим часом піду, зірву свою злість на більш підходящій жертві!»

Саша

До пізнього вечора блукала вулицями міста. Не хотілося повертатись назад. Там не було місця для мене, немов старому казанку серед елітної порцеляни. Хто я там? Приживалка, не більше! До «Дракайни» теж не піду. Вони й так мені багато в чому допомогли. Навіщо руйнувати їх тендітне щастя своєю пісною міною? До гуртожитку не повернуся, доки не зможу в усьому зізнатися! Це рішення навіть не обговорюється! Занадто боляче дивитися в рідні очі та брехати! Це вбиває мене не менше, аніж інших.

Вітаю тебе, Сашо, вперше в житті в тебе справжнісінька депресія!

- Може, нам додому повернутися? — запитала Куро, сидячи на холодній лаві посеред парку. – Колись мама часто повторювала нам із сестрою: «Якщо втратиш надію, завжди йди додому! Вдома є ті, хто тебе підтримає та допоможе!» Джо більше немає, але ж будинок залишився! Що скажеш?

Гучно пирхнувши, мій маленький котик підірвався з місця і потрусив у бік особняка Азарійських. Правильно, друже, потрібно спочатку речі зібрати! Ну, от! Нарешті я їду додому!

Ізмір Каррітер Азарійський

Вона зникла! Просто зникла! Розчинилася, наче ніколи й не було. Єдине, що натякало на можливе повернення, це позичені у Гура конспекти. Навіть їхній зв'язок, який він ретельно плекав, заблокований. Чому вона втекла? Чому бодай записки не залишила?