43 розділ

Саша

Я дивилася на бліде, втомлене обличчя, слухала зовсім не радісну розповідь, і розуміла, наскільки мені в житті пощастило! Адже не дивлячись ні на що, у мене колись були улюблені батьки, найкраща сестра (нехай ми і билися час від часу, та це абсолютно не всерйоз), прекрасний опікун і друг в одній особі, а ще додатковий шмат душі, мій Куро, готовий розділити всі радості та біди навпіл. Що б сталося зі мною, якби я опинився на місці Філліди? Чи змогла б я тоді залишитися при своїх принципах? Навряд чи!..

- Братик завжди мене любив, - продовжувала герцогиня, - тому невдовзі ми зіграли весілля. Це був один із найкращих днів у моєму житті. Розкішна сукня, тисячі квітів, заздрісні погляди найкращих подруг і коханий чоловік поруч... Я щиро вірила, що він по вуха закоханий у мене! Перші кілька місяців життя здавалися суцільним святом. Чоловік носив на руках, слухав мою дурну балаканину вечорами і навіть потроху навчав найпростіших заклинань. «Чого силі дарма пропадати?» - сміявся він, спостерігаючи, як я намагаюся завити собі волосся за допомогою магії.

Другим щасливим днем ​​у нашому сімейному житті став момент, коли я дізналася, що вагітна. Крістен подарував мені величезний букет і неймовірної краси прикраси. Він був у захваті! Весь час розповідав, який буде щасливий, коли в нього народиться спадкоємець. Як багато він працює, щоб забезпечити синові краще майбутнє, на яке той заслуговує…

Знаєш, адже я ніколи не цікавилася, чим насправді займається мій чоловік... Вранці він прокидався раніше, йшов на весь день і повертався тільки пізно вечері. Іноді виїжджав у якісь відрядження на кілька тижнів, з яких неодмінно привозив дорогі подарунки. Я не знала і не бачила нічого, окрім того, що він хотів мені показати! Та все це я зрозуміла набагато пізніше…

Першим каменем спотикання у нашому житті стала звістка, що народиться дівчинка, а не хлопчик. Довгоочікуваного сина не буде! Здається, тоді я плакала вперше з того часу, як померла мама.

Крістен спочатку розсердиться, та незабаром ніби змирився, прийняв, тільки вдома став бувати все рідше. Іноді надовго кудись зникав, іноді повертався під ранок. А одного разу я зрозуміла страшне: від чоловіка несе чужими парфумами... жіночими. Все це не додавало мені радості. Настрій псувався, як і самопочуття. Пам'ятаю, у мене часто паморочилося в голові, напади слабкості ставали щоденними. Цілителі в один голос стверджували, що все гаразд, але я відчувала інстинктивно, це не так. Можливо, тоді моя сила намагалася попередити свою недолугу господиню про небезпеку? Хто ж тепер розбере?..

Це сталося на сьомому місяці вагітності. Чомусь Крістен того дня не поїхав, як завжди. Я збиралася спуститися на перший поверх у їдальню на обід, коли почула голоси: мого чоловіка та ще якогось невідомого. Вони розмовляли у кабінеті на підвищених тонах, не щільно прикривши двері. Я вже не пам'ятаю всього, що тоді підслухала, але одне ніколи не забуду!

«Твій план провалився!» - насміхався невідомий. Мені здалося, наче він був задоволений таким збігом обставин.

«Заткнися! – репетував Крістен. – Я все виправлю! Коли Адріана народить, я заміню дівчинку на свого сина. На щастя, вони з Амалією завагітніли приблизно в один і той же час. Скажу всім, що цілителі помилились! Таке буває!..»

«Занадто рідко…» - зауважив гість.

«Плювати! – лютився чоловік. – У них одна кров – моя! Перевірку пройде! А більшого нам і не треба!»

«А дружині ти що скажеш?» - реготав невідомий.

«А нічого! – розвеселився герцог Беренсьє. - Мене вже добряче дістала її фізіономія! Ненавиджу цю родину! Коли вб'ємо імператора, пошлю її кудись на води, підлікується, а там, може, й не повернеться більше ніколи. Не мені тебе вчити!..»

Думаю, саме в той момент у мене зупинилося серце. Перед очима потемніло, голова закрутилася, і я побігла, не бачачи нічого перед собою. Пам'ятаю, він гнався слідом, навіть схопив мене за лікоть, щось кричав в обличчя… Не знаю, не чула ні слова. Якоїсь миті я відштовхнула його, а він - відпустив. Потім відчуття польоту, сильний біль у всьому тілі і більше нічого…

В себе прийшла через три тижні. Виявляється, я впала зі сходів. Множинні переломи, струс та втрата дитини. Цілителі повідомили вирок: безплідна каліка! Ні ходити, ні народити більше не зможу! То був кінець! Адже мені було всього сімнадцять років... Ще зовсім дитина...

Намагаючись сховатися від роздираючого на частини болю, занурилася в себе. Там було так тихо, наче в труні. Не хотілося ні їсти, ні пити, ні дихати. Там не було болю... У який момент до мене приєднався ВІН, я не знаю. Але він пообіцяв допомогти! Сказав, що поставить на ноги і покаже, як помститися всім, хто забрав моє щастя. Він зможе повернути мені все і навіть дати набагато більше, треба лише слухатися!

Знаєш, Сашо, я – послухалася! Мені не було чого втрачати, зате було, що повернути! Повільно, але впевнено я помстилася всім. Першим був чоловік! Убила його того ж вечора в нашому ліжку, де він зраджував з черговою коханкою. Знищила обох! Потім було ще багато... З'ясувалося, це не просто якась дрібна змова, а ціла світова мережа, яка контролювала владу імператора. Де треба сприяли, де треба шкодили. Почистивши їхню верхівку, я вирішила самовільно її зайняти. Світ прогнив дощенту! Все, що я вважала вірним і непорушним виявилося брехнею, люди страждали. Їм потрібна була нова влада! Хтось розумний, сильний і непідвладний старим підвалинам!