20 розділ

Крейг Арчібальд Раян Реньє

Опинившись у повній темряві, яку ледве розсіювало слабке світло від каменю, принц вирішив не зволікати і кинувся слідом за дівчиною. Хто знає, що в пориві божевілля може наробити Елеонора. І як він раніше не помічав її нездорового інтересу до престолу. Це вплив батька чи її норовливої ​​тітки? Усій Імперії відомі її походеньки після смерті чоловіка. Та й не намагається ця жінка щось приховати.

Вихром пролетівши всю відстань від залу до бібліотеки, Крейг, тим не менш, потрапив у глухий кут. Прохід був закритий, а з огляду на попередження дівчини, відкривати його за допомогою магії загрожує серйозними наслідками. Залишається тільки спробувати відшукати замикаючий механізм або запасний вихід. Чекати на допомогу абсолютно марно. Ніхто навіть Ізмір не знав про його плани відвідати палац. Дурна виявилася витівка! Адже інтуїція, яка останнім часом дивом загострилася, була категорично проти цієї авантюри... Що ж, наступного разу... Аби лишень був цей наступний раз!

Обшукавши всі стіни в радіусі двох сажнів і нічого не знайшовши, принц вирішив спуститися вниз. А раптом вдасться намацати запасний вихід?

Та навіть через кілька годин, здерті в кров долоні (стіни виявилися суцільним шорстким каменем) і розтріпані нерви, йому нічого не вдалося знайти. Кругла кімната з одним початком і одним кінцем і нічого більше: ні дверей, ні речей, ні світла. У животі голосно забуркотіло, а в роті пересохло.

«Не на таку смерть я розраховував, – промайнуло в голові. – Шкода, так і не дізнався, куди зникла частина моїх спогадів…»

Саша

Вже кілька днів я тікаю з академії, щоб «погодувати» малечу. Рана - що означає "сонячна" на діалекті гірських народів. Як виявилося, предки Луклана з Фьольґренса, тому він завжди мріяв назвати дитину одним з тамтешніх імен.

Загалом, Рана була такою ж, як і всі малюки, яким потрібні лише три речі: поїсти, поспати, і по… кхм! Ну, ви зрозуміли! З жодною з вимог проблем не виникало. Тільки «поїсти» поділялося на два процеси: фізичний та енергетичний. Ненажерою мала виявилася ще тією. Зате вагу добре набирала!

Загалом, те, що мене ще не спіймали, неймовірне везіння. Проте був і другий фактор, який затьмарював життя. Наближалися вихідні! Незабаром вирішиться моя доля: або я виживу і продовжу свою боротьбу, або помру, і тоді рятувати світ буде хтось інший. Що ж, як то кажуть, все в руках богів! Тому, ВИ, там, нагорі, не підкачайте!

- Так і знав, що знайду тебе тут! – налетів на мене Ізмір, коли я виходила з корчми. - Сашо, мені потрібна твоя допомога!

- Азарійський, у мене немає часу займатися всякими дурницями, - спробувала відмахнутися. Знаю я його, знову втягне в якусь авантюру, а потім розгрібайся, як хочеш!

- Це не дурниця! - засмутився моєю відповіддю хлопець.

- Ну, так! Звичайно!.. - зібралася обійти живу перешкоду. Куро насмішкувато пирхнув, пославши мені схвальну емоційну хвилю. Знала, що ти мене підтримаєш, маленький мій!

- Сашо, стривай! – наздогнав нас недогерцог. – Це не те, про що ти подумав! Це…

- Це аж ніяк не приверне до нас зайвої уваги? – зупинилася, дивлячись у безсоромно-зелені очі. – А ще зовсім не потягне за собою негативних наслідків?  І, зрештою, абсолютно безпечно?

Азарійський прикро скривився, проте, не відступив. Об вже настирливий! Розвернулася, щоб піти, коли ззаду пролунала тиха відповідь:

- Крейг пропав… - завмерла. – Вже другий день не повертається до гуртожитку…

От ідіот! Вибачте за грубість, але на цих дурнів просто не вистачає нервів!

- Ти намагався з'ясувати хоч щось у короля? Може, це він викликав Раяна до себе?

- Батьківськими каналами вдалося простежити його шлях до імператорського палацу…

- То, можливо, він у принцеси? «Розважається», так би мовити! – скривилася, згадавши мерзенну усмішку цієї кікімори.

- Нора стверджує, що вже тиждень його не бачила…

- І ти їй віриш? - ось, що найбільше мене дивує! Ці самовпевнені мужики навіть уявити не можуть, що дівчина, це безневинне створення, здатна на підлість!

 - Ні, - відмахнувся хлопець. – Тому й прийшов до тебе! Може, ви з Куро спробуєте його знайти? У карракала унікальні слух та нюх. Адже вам не важко буде швиденько обшукати палац!

Посміялася б, якби все не було настільки серйозно. Доведеться піднатужитися, та хіба у нас є інший вихід? Все одно не зможу спокійно спати, знаючи, що покинула, нехай і колишнього, проте друга у біді.

- Добре! – погодилася після недовгих роздумів. – Тільки нам не повинні заважати. Ніхто!

За годину ми вже блукали алеями імператорського парку. Якщо чесно, я нічого не відчувала, та Куро стверджував, що хлопець тут бував, і не так давно. Іноді в полі зору з'являлися гвардійці чи то зацікавлені придворні, але варто було мені напружитися, як Ізмір швидко всіх проганяв. Навіть коли тинялися багатими коридорами палацу, нам ніхто не траплявся на шляху.

- Як ти це робиш? - Не втрималася від питання, коли за черговим поворотом нікого не зустріли.