17 розділ

Крейг Арчібальд Раян Реньє

Він сумнівався кілька днів, весь час прокручуючи в голові побачене та почуте. Хто були ці жінки? Що може їх пов'язувати з імператрицею? Розпитувати Елеонору хлопець не наважився, надто підозрілим видався її неприхований інтерес. Здавалося, вона навіть чогось злякалася, коли Крейг прийшов до тями. Навряд чи йому варто було нагнітати ситуацію.

У батька хлопець навіть не намагався поцікавитись. Це загрожує не просто розпитуваннями, а й серйознішими наслідками, і не тільки для нього. Все-таки, король Борейї надто любить владу, він виверне будь-яку інформацію собі на користь. Але, все та ж інтуїція нишком нашіптувала, ігнорувати видіння не варто. Залишався останній надійний і доступний варіант – Ізмір Азарійський. Ось хто допоможе йому у всьому розібратися!

Підібравши слушний момент, Крейг звернувся до друга:

- Ізміре, ти нічого не чув про дивних ліерд в білих балахонах? Бліді такі, високі... Бачив їх днями, виходили із приймальної імператриці.

Хлопець ненадовго замислився. Вони прямували до гуртожитку після останнього заняття. Пізніше у Азарійського ще тренування, тож Крейг вирішив не втрачати можливості.

- За описом, схоже, це були жриці богині Морани.

- Кого? – спохмурнів Реньє.

- О, - відмахнувся Ізмір, - не дивуйся! Культ маловідомий, існує лише на території Талласії. Вони моляться богині смерті і переродження – Морані. Кажуть, їхня головна жриця може передбачати майбутнє… Та, гадаю, це перебільшення. Швидше за все, жінка просто дуже спостережлива та розумна.

- Не перебільшення, - насупився принц. Йому все більше й більше не подобалося те, що відбувається навколо. – Їхня жриця насправді провидиця, ну чи щось типу того…

Ізмір навіть з кроку збився, коли почув подібне від свого надто практичного друга.

- Вона торкнулася мого чола, і я побачив… щось…

- То може жриця просто сильний неврахований менталіст? - спробував спростувати дикий висновок герцог.

- Можливо, - похмуро погодився Крейг, прокручуючи в голові почуте, - та боюся, якщо я проігнорую її попередження, наслідки будуть незворотними…

- Гаразд, розказуй!..

Хлопці посідали на лаву, на відстані від центральної алеї, що вела до гуртожитку. Навіть полог тиші встановили, щоб ніхто випадково не підслухав. Бо студенти – народ цікавий. Де не дослухають, там додумають і такі чутки можуть поповзти академією, що потім повік не розгребти.

Уважно вислухавши друга, у Ізміра не зосталося сумнівів у пророкуванні жриці. Залишалося лише одне не вирішене питання: хто така «Вона»? Кому має передати послання Крейг?

- На вихідних поговорю із батьком, можливо він зможе щось з'ясувати... І про цю таємничу ліерде в тому числі...

Саша

Про те, що уже промайнуло два тижні, зрозуміла, коли в кімнаті знову побачила імператора. Він виглядав трохи краще, ніж в останню нашу зустріч, та радісне передчуття змінилося втомою. Хоч не приреченістю, і то добре.

- Як ваші справи? - запитала, поки зачиняла двері і знімала куртку.

- А ти не схильний до зайвого пієтету, так? – примружив очі чоловік.

- Але ж вам таке до вподоби, - помітила я це давно, ще при першій нашій зустрічі.

- Хм… - він нічого не відповів. Мовчки встановив полог тиші, присів на стілець, і з цікавістю споглядав мене.

Гаразд,нехай дивиться. Потерплю! То, що тут у нас?

Перейшла на магічний зір. Аура частково відновилася. Латки на оболонці резерву тримаються - це з хорошого. З поганого: джгут на шиї став ще товстішим, навколо кистей кілька тонких ниток, сильне фізичне та емоційне виснаження організму.

- Ви погано спите і майже нічого не їсте, - не те, щоб докір, швидше констатація факту.

Монарх помітно скривився. Схоже, він припиняв контролювати свої емоції поряд зі мною. З чого б це?  Невже настільки сильна довіра, чи банально втомився прикидатися?

- У мене немає апетиту! – розлютився, але з місця не зрушив.

- Мене це має хвилювати? – трохи награно підняла брову. Нехай виплесне всі негативні емоції тут, доки я в змозі його контролювати, ніж ненароком постраждають невинні люди.

- Хлопче, ти нариваєшся! – загарчав монарх. - Я ж і покарати тебе можу, і в карцері замкнути!

- Можете. Тільки хто ж вас лікуватиме після цього? - додала голосу ще більшої байдужості. Нехай думає, що не здатний викликати в мені не те, що страх, навіть натяк нього.

- Ну, знаєш!.. - у момент, коли імператор спробував підірватися з місця і втекти, я рвонула обидві свіжі нитки з рук. Ух, як його смикнуло! - Та щоб тебе віргли загризли! Ти це спеціально зробив?

Промовчала. Немає часу розводити полеміку. Потрібно подумати, як послабити петлю. Зняти її навряд чи вийде, надто глибоко проросла під шкіру, але хоч щось зробити постараюся.

Думала хвилин десять, ходячи туди-сюди по кімнаті. Чоловік навіть встиг помітно рознервуватись, але відволікати мене не став. І за те вдячна. Куро та «Сонечко» і ті притихли, залишивши мене одну, отже, навіть вони розуміють всю складність ситуації. Як послабити паразита, якщо не можеш його ні відірвати, ні вирізати? Пошкодити зовнішню оболонку не вийде, цим тільки більше про стимулюю проростання джгута. Якщо вона накине хоча б ще одну петлю, імператору кінець. Можна спробувати вкутати всі нитки своєю енергією.. Це має призупинити ріст, але у свою чергу займе надто багато часу та сил. Я не те, що до ранку не встигну, мені тут за кілька днів не впоратися. І не факт, що це спрацює...