14 розділ

Грегоріан Іврей Джордан Азарійський, голова Таємної канцелярії

Він увійшов до кімнати без стуку. Це його маленький привілей перед іншими чиновниками. Герцог знав, що побачить: втомленого, змученого хворобою чоловіка. Він єдиний перед ким Едуард Азарійський, імператор Івлійської імперії міг не ховатися. Останнім часом монарх геть ослаб, та про це знав лише він - Грегоріан Азарійський, його двоюрідний брат, і головний імператорський цілитель. Було ясно, до чого йде, от тільки серце абсолютно не хотіло миритися з неминучим.

Проте коли очі звикли до напівтемряви, яка останнім часом була постійним супутником імператора, то зрозумів – кабінет порожній. «Куди він міг запропастися?» Охоронець біля входу переконував, що чоловік кімнати не залишав, тож Ед скористався таємним ходом. Але навіщо?

Чекати довелося близько години. Коли один із стелажів від'їхав, виявляючи за собою темний провал, Грегоріан весь напружився. Вироблене роками чуття, на всю горлянку кричало, не до добра все це! Ніколи ще імператор не приховував своїх планів. І якщо чоловік пішов на такий ризик, значить це життєво важливо!

Очікуючи побачити живого мерця, Грег навіть очам власним не повірив, коли до кабінету увійшов, трохи змучений фізично, проте цілком задоволений життям чоловік. Він що, у коханки був? Не може такого бути!

- Грегу, друже! – радісно вигукнув монарх. - Невже це ти? Яким вітром? Вип'єш зі мною?

Герцог лише ще більше насторожився. Імператор був сам на себе не схожий!

- Ед, що тут відбувається? – схвильовано запитав голова Таємної канцелярії. - Де ти був?

Чоловік загадково посміхнувся і вільно розсівся в кріслі.

- Оздоровлювався! – реготнув монарх. - Про подробиці не питай! Не скажу! Але, я вже давно так добре себе не почував! Нічого не болить, уявляєш? Мене нічого не болить!

- Радий це чути, але ти мене лякаєш, брате. Поводишся не зовсім адекватно! Мені варто хвилюватись? - обережно зауважив голова Таємної канцелярії.

- Це тому, що в моєму житті зараз відбуваються неймовірні події! - захоплено заявив чоловік. - Грегу зрозумій, я вже змирився з тим, що незабаром помру, і тут мені подарували другий шанс!

- Ось так просто? - ще більше напружився герцог. - Ти ж розумієш, що такого не буває! Можливо, це чийсь таємний план: спочатку послабити тебе, а потім як би вилікувати? Що вони вимагають натомість? Грошей? Влада?

- Нічого! - сито примружився імператор. - Спочатку я не повірив, подумав про те ж саме, що й ти. Але, як бачиш, лікування допомагає, а я досі при всьому своєму! Єдине, з мене взяли клятву про нерозголошення імені цілителя. Повір мені, Грегу, я віддав би йому багато чого, якби він тільки  забажав!

Грегоріан міцно стиснув губи. Якщо цей чоловік щось вбив собі в голову, переконати його у протилежному було складно. Що ж, доведеться все взяти у своїх руки, як і завжди. Він приставить до імператора надійного агента із Тіней. Поінформований – значить, озброєний! Нікому не зашкодить, якщо він більше довідається про унікального «цілителя»!

- То що тебе привело сюди? - повернув до реальності монарх.

- Ми впустили соуру, - скривився герцог. - Ні його, ні господаря, ні спільників зловити не вдалося. Жодних зачіпок!

- Як таке можливо? – нахмурився правитель.

- Не питай! Сам уже голову зламав. Проте впевнений, їх хтось попередив! Операція була повністю таємною. Знали лише найдовіреніші особи!

- У нас шпигун! – скрипнув зубами Едуард Азарійський. – З'ясуй хто! Хочу бути присутнім на його допиті! І постарайтеся, аби цього разу він не помер, перш ніж все розповість!

Голова Таємної канцелярії лише мовчки кивнув. Він сам перевірить усіх! Довіряти більше не можна нікому. Схоже, вороги пробралися глибше, аніж він розраховував, а значить заколот дійсно планувався не один рік. Що ж, він також не з тих, хто легко здається. «Тим цікавішою буде гра!»

Ізмір Каррітер Азарійський

Він знову тинявся спустошеним містом. Навколо ні душі, лише відчуття небезпеки і пекуча туга за кимось дуже дорогим, за тим, кого він втратив. Проте хто цей «хтось», ніяк не вдавалося згадати. Це як нав'язлива пісенька, мотив якої крутиться у тебе в голові, але жодного слова згадати не можеш. І тобі весь час здається, що ось-ось уже зовсім близько, але ні! Тим сильніше твоє розчарування, тим болючіша втрата.

От і зараз, блукаючи вулицями чергового кошмару, він увесь час намагався згадати щось дуже світле і чисте, котре ще зовсім нещодавно постійно було поруч, сповнюючи його серце і душу радістю. Не дивлячись, куди йде, хлопець, тим не менш, підійшов до воріт магаакадемії. Здається, він тут уже бував. Що ж, яка різниця, де гаяти час до пробудження. Як не дивно, але Ізмір точно знав, все, що його оточує, лише ілюзія, чергова маячня виснаженого мозку.

Слідуючи за внутрішнім покликом, хлопець пройшов повз гуртожитки, господарські будівлі і рушив далі, по порослій мохом і травою стежці. Напевно, тут рідко хто буває, оскільки місцевість геть здичавіла. Через якийсь час він вийшов до чудового невеликого озера, що сильно поросло лататтям. Красиво! Замислившись, Азарійський не відразу помітив, що тут не один. Неподалік, прямо на землі лежав знайомий йому хлопчина – Олександр Грейс, а довкола нього, немов метелики, пурхали світлячки. Який дивовижний сон!