11 розділ

Саша

Чесно кажучи, ніколи не думала, що знання, які я з такими труднощами отримувала останні чотири роки, доведеться викинути в бак для сміття, щоб врятувати імператора Івлійської імперії. Чому? Тому що в цій ситуації жодне стандартне закляття не могло допомогти. Єдиний шанс імператора – сила Знаючих, Істинне Життя, яке може подарувати служниця богині. Як стверджує Гримуар, сила тих, хто знає, безмежна. Вона здатна зцілювати тіло і душу, повертати загублене та дарувати забуття. Істинна Знаюча обмежена лише власною уявою та вірою.

Щодо мене, Рогнеда переконує, що я Істинна, і з силою проблем не повинно бути. А от із вірою... Та ще й у себе... Та-ак! Що ж, доведеться терміново повірити, або мене судитимуть не за порушення кількох законів, а за вбивство монарха!

Розслабилася, скинула ще один блок, дозволивши силі, немов тонкому аромату, поширитися по кімнаті, збираючи і доносячи до мене чужі емоції та почуття. Якби не роки тренувань, мене зараз із легкістю вирубало б. Такої сили був потік темної енергії, що звалився на мої магканали. Якщо до всього цього додати ще й сумбур, який діявся в тілі чоловіка, виносьте мене, будь ласка!

Гаразд! Бери себе в руки, Сашо! Нам ніколи розслаблятися. Якщо поруч із кабінетом імператора з’явиться ще якийсь сильний маг, від переслідування не захистить навіть протекція імператора. І це враховуючи те, що спочатку він повинен вижити.

Покликала Іскру. «Що ж, хороша, настав час попрацювати. Допомагай!»

І вона почула. Ну, було б дивно, якби все вийшло одразу, без зусиль і напруження. Угу! Як би не так. Зблизька мені навіть на магічний зір переходити не потрібно було, щоб побачити товсті канати, які обплутували кисті, тулуб і шию мага. Вони, наче живі змії, трохи звивалися і дедалі більше стискали тіло чоловіка.

На інтуїтивному рівні зрозуміла, що торкатися руками цієї гидоти не варто. Хтозна, які наслідки можливі для мене, враховуючи частково зняті блоки. Зосередилася та повільно потягла з Іскри тугі енергетичні джгути. Працюватиму ними, як хірург ендоскопічними зондами. Сподіваюся, все вийде.

Перші разів п'ять, я то втрачала зосередженість, і потоки обривалися, так і не дійшовши до кистей, то збивалася від веселощів, що долинали з вулиці. Мені весь час здавалося, що ось-ось хтось ввірветься до кабінету і потягне мене до місцевих казематів. Вшосте пальці засвітилися яскравим золотим світлом, але надовго втримати його не вийшло. Знаєте, не так легко тримати постійний, точно контрольований потік енергії, якщо привчений використовувати тільки невеликі порції. Загалом, сподіваюся, я не дуже довго мурижила імператора, бо самій мені здавалося, що минуло кілька годин. Навіть втомитися встигла! Та чоловік терпляче чекав на лікування, не опираючись і не підганяючи. Це було справжнім виявом поваги до мене чи до тих легенд, що ходять навколо магів життя.

Коротше, свого я таки досягла, спроби десь так з десятої. З моїх пальців вийшов тонкий, але досить стабільний потік живої енергії. Ну що ж, мабуть, почнемо!

Дуже обережно, заледве торкнулася темного канату. Чорна «змія» зашипіла, ніби вода, якою капнули у киплячу олію, ледь помітно зіщулившись, всього на міліметр, виходячи з тіла імператора. Що ж, начебто працює.

- Тримайтеся, - наказала чоловікові, обвиваючи золотою ниткою чужорідного енергетичного джгута. Посипалися іскри. Виглядало це, якщо чесно, дуже красиво, навіть заворожувало. Немов золоті зірки на вугільно-темному небі. Але відчувалося дуже бридко, ніби я запхнула руки, по самі лікті, у в'язку, смердючу болотяну жижу. Фу!

Імператор не міг бачити того, що я, але явно щось відчув, оскільки все його тіло вмить напружилося, як тільки я смикнула на себе слизьке щось. А коли посилила натиск, чоловік скривився, впиваючись пальцями в стільницю дорогого столу.

Перший джгут з правої руки виймала недозволено довго. Боялася нашкодити, але в той же час, тривала затримка загрожує неприємними наслідками. Особисто для мене! Впевнена, внизу Ізмір уже помітив мою відсутність, і якщо ще не підняв весь палац на ноги, то, швидше за все, шукає поки що сам.

Насправді робота виявилася досить складною. Темні канати постійно чинили опір, вислизаючи з тонких волокон моєї енергії. Наполегливості їм не позичати, скажу я вам. Але і я не ликом шита! Доводилося посилювати натиск, сильніше стискаючи пружну субстанцію. Коли, з мерзенним чавканням, мені таки вдалося вирвати канат з руки, я навіть оступилася від несподіванки. Впасти не дозволив Куро, котрий просто підпер мене своїм тілом. Ух! Це дуже складно. Як я зніматиму джгути з шиї, поняття не маю.

- Ви як? - запитала, струшуючи з «енергетичних ендоскопів» залишки чужорідної енергії, яка вже поволі підповзала до моїх рук.

- Терпимо, - озвався чоловік хрипким голосом. – Відчуття, наче з мене шкуру здерли…

- Вибачте, Ваша Величносте, але інакше в мене навряд чи вийде, - добре, що взагалі хоч щось виходить. І це він ще не бачить, що зараз коється з його аурою. Там суцільне місиво, наче її собаки рвали. Та-ак… Але, боюся, з цим доведеться вже попрацювати королівському цілителеві.

Трохи відпочивши, взялася за другу руку. Підбадьорившись, справа пішла швидше. Але все одно задовго. Поки звільнила другу кінцівку, з мене вже піт струмком стікав, а імператор виглядав трохи кращим за тижневий труп.

- Мабуть, на сьогодні все, - відповіла на змучений погляд монарха. - І вам, і мені не завадило б трохи відпочити. Ця погань принагідно витягує надто багато сил із мене. На ще один ривок просто не вистачить енергії.