2 розділ

В одному з будинків Алерраму

- Ви з'ясували, чому Ізмір залишився живим після зустрічі з соуру? - холодний жіночий голос прошивав присутніх наскрізь, наче голками. - Двічі!

- Ні, Ваша Світлосте, - відповіла молода дама. Вона боялася звести погляд на свою пані. Не впоратися із завданням рівнозначно смерті. - Але, щоразу з молодим герцогом поруч був цілитель, Олександр Грейс. Його принц Борейї приводив на бал до дня народження принцеси.

- Знову цей Грейс!.. - скривилася ліерда. - Чому Мати вирішила втрутитися в мої плани саме зараз, коли я така близька до мети? Потрібно якнайшвидше прибрати цього цілителя!

- Слухаюсь, моя ліерда! - жінка присіла в низькому реверансі. У неї тремтіли руки та ноги, але проявити слабкість перед пані - це вірна смерть. Потрібно стиснути зуби і терпіти. Головне, не піднімати очей!

- Виклич до мене Демона, я сама з ним поговорю!

Жінка відвернулася і підійшла до вікна. Вона була зла! Треба було ще тоді його прикінчити! Мати ніколи нічого не робить просто так, варто було зрозуміти це раніше... Ну, нічого. Час ще є! Вона встигне...

- Моя ліерда, - до кімнати зайшов високий, кремезний чоловік у чорному плащі, що абсолютно не приховував величезного розвороту плечей, потужного торсу та довгих сильних ніг. Він низько вклонився і завмер, очікуючи доручень.

- Демоне, ти маєш знайти і знищити для мене одну людину, - жінка клацнула пальцями, і перед чоловіком постала точна копія Олександра Грейса. - Він цілитель, навчається в академії. Зроби все по-тихому. І ще, з ним часто буває чорний карракал. Знищити обох!

- Слухаюсь, моя ліерда! - чоловік знову вклонився і нечутно покинув кімнату.

Ну, от і все! Ще трохи, і її планам ніхто вже не зможе перешкодити!

Саша

Зібралися швидше, аніж розраховували. І вже наступного ранку вирушили до Бігля. Я, звичайно, розповіла про все Джо. Чоловік зостався незадоволений. Він хвилювався і поривався їхати разом із нами. Все ж таки, одна справа ритуал, і геть інша реальна загроза життю. В такому разі, все його педагогічне усунення летить під три чорти. Але я відмовилася.

Якщо Сварог має рацію, і намічається щось серйозне, мені буде простіше одній. Коли ти маєш рідних поза стінами академії, тебе можна притиснути, а якщо ні... Що з мене взяти? Відносини з Лукланом і навіть Рогнедою я ніде не афішувала, Раян з Ізміром про все забули, з рештою проведу роз'яснювальну бесіду. Думаю, цього року доведеться і від них відсторонитись. Так буде краще! Для всіх!

Серце охопила туга. Я знову залишуся сама, нікому не потрібна, ніким не зрозуміла. Лише я і Куро... Впораємося! Як і завжди!..

Через три дні з Бігля вирушав диліжанс до Кремптона, там розташований найближчий портал, звідти до Верлінгтона, а там уже й Алеррам. У тиждень, гадаю, вкладемося. Попрощалися з Джо і вирушили в дорогу. Для Куро довелося брати окремий квиток, інакше його відмовлялися садити у транспортний засіб. Занадто великий.

Проблеми почалися там, де на них ніхто не чекав. Спочатку в диліжанса зламалася вісь. Добре, що ми були неподалік від селища і там знайшовся не тільки майстер, а й потрібні запчастини. Потім раптом отруївся кучер. Думали, знову застрягнемо на кілька днів. Проте, тут дуже допомогли трави бабусі Рогнеди. Відвар зі звіробою, ромашки та золототисячника, присмачені магією Знаючих, поставили його на ноги до кінця дня. Мені здається, чи хтось намагається не дати нам потрапити до Алерраму?

Скільки було різних дрібних негараздів, вже й не пригадаю. Але справжні проблеми почалися у Верлінгтоні. Того дня на мене вчинили перший навмисний замах. Вперше... але не востаннє!

Ми якраз вийшли з порталу і збиралися вирушити до найближчої таверни. Перед другим переміщенням за день бажано підкріпитися, інакше з того боку можна і свідомість втратити. Траплялися випадки. В окрузі було багато харчівень, розкішних, для ліердів, і простіших для народу. Вибрали ту, звідки пахло смачніше.

Пам'ятаю, ми якраз підходили до дверей, коли поряд щось просвистіло. Відсахнулася, реально, на інстинктах! Я навіть подумати не могла, що це по мою душу! В полотно дверей уп'ялася тонка гостра металева пластина у формі зірки. Дожила! Це ще що таке? Сюрікен?

Якби не спроба мене вбити, я, можливо, розглянула б його уважніше, навіть із собою прихопила. А так тільки встигла відскочити з траєкторії чергової зірочки. Куро загарчав, намагаючись прикрити мене собою. Мій герой!

Озирнулась. Надворі було кілька перехожих, проте нікого підозрілого. Люди спокійно крокували у власних справах. Що відбувається?

Почувся ледь вловимий свист, це черговий сюрікен розтинав повітря. Якби не покращений слух, я б ніколи його не помітила. Ухиляючись, побігла до найближчого укриття, декоративної діжки з квітами. Куро ліг поруч. Він посилено принюхувався, але нічого незвичайного не відчув. Дивно! Це точно якась магія. Тоді чому потоки не коливаються?.. Оглянула вулицю магічним зором. Все , як завжди. Стандартний захист на крамницях та будинках, кілька побутових заклинань, а більше нічого. Де ж ти ховаєшся?..

Знову просвистіла металева зірочка, стинаючи бутони квітів. Те, що сталося далі, шокувало більше, аніж спроба мене вбити. Зрізана квітка за кілька секунд почорніла і розсипалася попелом. Е-е... Ви серйозно? За що?..