- Ну, все, - сказала жінка, підводячись із крісла. - На сьогодні досить! Вже пізно, а завтра у вас ще й заняття. Що скажуть батьки, коли дізнаються, про наші пізні посиденьки?
- Але, бабусю, - захникали дітлахи в один голос. - Ще трішечки!
- Ні, любі! - жінка була суворою та категоричною. - Швидко вмиватися і по ліжках, інакше завтра ви не почуєте продовження.
- Ура!.. - пискнули непосиди і помчали з кімнати, голосно обговорюючи свої враження від почутого.
«Сподіваюся, у них не буде кошмарів!» - подумала жінка, глянувши крізь вікно у нічне небо.
Яким довгим та непередбачуваним може бути життя людини. Шкода, що найважливіші рішення в житті ми приймаємо в такому юному віці, не замислюючись про наслідки.
КІНЕЦЬ 1 ЧАСТИНИ