56 розділ

У якомусь із підвалів

- Що тут у вас? - спитав сильний жіночий голос з-під глибокого капюшона чорного, як сама ніч, плаща.

- Нарешті почалося брунькування, моя ліерда, - відповів товстенький лисіючий коротун. В його очах палало захоплення і передчуття.

- Чому так довго? – обурювалася гостя. - Я дала вам достатньо часу та коштів! Мені потрібні результати!

- Але, дозвольте, ліерда, це перший випадок брунькування за тисячу років! Тут не можна поспішати! – обурився фанатик. Чоловік і справді був фанатиком своєї справи. Саме тому йому сходили з рук усі витівки та необережні висловлювання. - І, взагалі, не так просто добути живий матеріал для годування. А ще мені важко, знаєте, одному позбуватися відходів!

- Тоді знайди собі помічника! – відмахнулася жінка. - Тільки такого, щоб не балакав зайвого. А щодо годування… У тебе є цілий квартал п'яниць та вбивць! Вибирай скільки завгодно, тільки щоб був результат. Інакше я з тебе зроблю живий харч! Тобі все ясно?

- Так, моя ліерда, - низько вклонився товстун у спину жінці. У його голові вже йшов підрахунок кількості жертв, необхідних для прискорення процесу. Але спочатку треба, і справді, підібрати собі помічника, а то в нього вже спина відвалюється тягати на собі ці «вантажі». Не для того він був народжений. Ой не для того!

Ізмір Каррітер Азарійський

Він навіть не пам'ятав, як склав сесію. Голова була забита геть іншими речами. Батько посвятив його у теорію змови, в якій знову фігурувала тітонька Філліда. Крейг кожну вільну хвилину будував плани із завоюванням Нори. А Саша... З ним все складно! З одного боку, дуже хотілося побачитися, поговорити, це як наркотичний дурман, якщо спробуєш, тебе все більше до нього тягне. Але, з іншого, Ізміру було відверто страшно! Що, якщо цілитель розсердиться, образитися чи не правильно зрозуміє? Він зітре парубкові пам'ять і спокійно продовжить жити далі? А як же він, Ізмір? Як же його почуття? Хіба його бажання не беруться до уваги?.. Всі ці думки не покидали голову ні вдень, ні вночі, копошилися, мов комахи на трупі. Проте одне хлопець затямив точно, він не хоче забувати цей рік, навіть якщо з пам'яті виріжуть лише одну людину!

Минуло майже два місяці з того часу, як Ізмір востаннє проводжав цілителя з роботи. Сьогодні йому було особливо не спокійно. Він не розумів, чому, але точно знав, що має бути поряд. Коли хлопець підійшов до таверни «Синя Дракайна», було майже десять. Олександр ось-ось повинен закінчити зміну. Варто було ввійти всередину та привітатись, але Азарійський не зміг. Не знаючи чому, залишився чекати його біля задніх дверей.

Грейс вийшов рівно о десятій. Він був якийсь задумливий і навіть сумний.

- Доброї ночі, Ізміре, - тим не менш, привітався Грейс, навіть не зупинившись, щоб поглянути другові в обличчя. - Ти щось хотів?

- І тобі привіт! - такий прийом трохи вибив бойовика з колії. Він ніяк не очікував байдужості з боку цілителя. - Не радий мене бачити?

Саша зупинився і здивовано звівв брову. Він справді виглядав блідим та втомленим. Це сесія його так виснажила?

- Е… Чесно кажучи, не замислювався над цим, - хлопець розтер обличчя руками і більш усвідомлено глянув на співрозмовника. - Ізміре, послухай, якщо ти прийшов поговорити про Раяна, то мені нема чого тобі сказати. Я не заперечуватиму, але й виправдовуватися не стану. Зрештою, це наша з ним справа!

Азарійський розлютився! От серйозно, до цього він усе розумів і навіть намагався прийняти ситуацію. Але зараз, почувши, з якою байдужістю та прохолодою говорить цілитель, ніби це не він рятував Сашу від монстра, не він витратив купу часу на його тренування, ніби він геть чужа людина… Всередині підняла голову злість. Невже він заслужив такого відношення до себе?

- Я не збирався тебе чимось дорікати, - процідив крізь зуби. - Але зараз мені цікаво, якщо я стану тобі не потрібен, ти так само мене позбудешся? Просто зітреш пам'ять і все?

Саша втомлено зітхнув, опустивши голову. Карракал одразу ж притулився до стегна господаря, голосно замуркотівши. Колись Грейс згадував, що тварина тонко відчуває його емоції і по-своєму на них реагує.

- Ізміре, давай, не сьогодні? – прошепотів цілитель. Його трохи похитувало, наче хворого лихоманкою. Придивившись уважніше, бойовик помітив, як дрібно тремтять тонкі пальці, як часто і поверхово здіймається грудна клітка, на синюшно-блідому обличчі проявився гарячковий рум'янець.

- Ти що, хворий? – Азарійського аж підкинуло на місці. Як він може виставляти якісь претензії Грейсу, коли той от-от знепритомніє? Чому хлопець не сказав, що йому погано? Чому не попросив допомоги?

Ізмір навіть не зрозумів, як виявився поряд, коли Сашу особливо сильно повело вбік. Грейс завмер рівно на тому самому місці, де минулого разу на них напав соуру. У бойовика навіть мурашки по спині пробігли. Цілитель впірився у темряву немигаючим переляканим поглядом. Карракал, котрий весь час крутився біля ніг господаря, голосно чхнув і потер носа лапою. «Не знав, що він так уміє?»

- Не кажи, що соуру повернувся? – приречено спитав герцог.

- Ні, - тремтячим голосом відповів хлопець. – Це не соуру… Але там смерть!

Азарійський, навчений минулим досвідом, спочатку зв'язався з батьком і попросив про допомогу, а вже потім поліз у лігво «смерті», яка так налякала Сашу. Цілитель, до речі, був поруч.