28 розділ

Саша

Грег Рівер з’явився наступними ж вихідними. Він перестрів нас біля прохідної, коли ми з Куро вирушили на роботу. Виглядав майже здоровим, хіба що трохи блідим. Одягнений з голочки, спина пряма, сильний та впевнений у собі чоловік. Зовсім не схожий на того доходягу з провулка.

- Олександре, - покликав мене слідчий, коли ми мовчки пройшли повз. Не варто показувати, що я його впізнала. Це дасть зайвий привід для підозри. - Олександр Грейс!

Повільно обернулася і здивовано глянула на чоловіка. Трохи  повитріщавшись, ніби схаменулась, низько поклонилась, заговоривши:

- Доброго дня, ясний пане. Чим можу бути корисний?

Чоловік скривився, але нас наздогнав. Він явно очікував іншого прийому.

- Хлопче, давай на чистоту, я точно знаю, що все це, - він обвів руками мій простакуватий вираз обличчя, невпевнено зчеплені пальці і метушливе переминання з ноги на ногу, - лише гра! Не сперечаюся, якісна, але…

Він запнувся, побачивши ще тупішу й спантеличену моську. У-уу, мужчина, знав би ти скільки часу я убила на репетиції кожного свого виразу, кожного руху... Та вашим артистам до мене, як із Землі до Марса! Знає він… Викуси, любчику! Моя нижня щелепа повільно від'їхала вниз, а вказівний палець уперся чоловікові в ніс.

- А-ааа... Я вас пам'ятаю! - вигукнула на всю вулицю, привертаючи увагу перехожих. - Ви ж той бездомний з провулка! Ух ти, як вас відмили і одягли! Самий справжній ліерд... Так чого ви хотіли, ясний пане?

- Тихіше ти! – шикнув на мене Грег. – Я прийшов подякувати тобі за свій порятунок.

- О, як добре! - широко посміхнулася, простягаючи чоловікові розкриту долоню. - Гроші я люблю, гроші нам дуже потрібні! А на скільки монеток ми вас врятували?

Ви б бачили пику цього благородного типа! Та він мало не помер від шоку. Щелепа відвисла, очі круглі, щоки горять, ще б слина закапала і чисто божевільний на вигулі. От, до чого я чоловіка довела! Джо похвалив би…

Коли пауза затяглася, я ще пильніше дивилася на випираючу внутрішню кишеню сюртука де, швидше за все, ховався гаманець, і заманливо поворухнула пальцями, мовляв: ну де ж твоя подяка? Вийшовши зі ступору, Грег витяг гаманець, відсипав кілька дрібних монет і простяг мені. А що я? Забрала, звісно! По-перше, я заслужила, а по-друге, легенда вимагає. Гроші зайвими не бувають, особливо у студентів.

- Взагалі, я планував зводити тебе пообідати, - пробурчав чоловік, розлучаючись зі своїми кровно заробленими. – Але якщо ти хочеш…

- Не можу, - випалила, перебивши співрозмовника. - У мене робота. Дякую за винагороду. Нам вже час!

Розвернулась і швидким кроком попрямувала до «Синьої Дракайни», Куро тихо потрусив поряд. Такими темпами я точно запізнюся!

- Олександре, - наздогнав нас слідчий. - Послухай, я знаю, хто ти! Колись давно мене вже лікував маг життя, і я дуже добре пам'ятаю ті неймовірні відчуття. У провулку було те саме. Я не міг помилитись!

- Любий пане… - почала, було, я. Який настирливий!

- Грег! Клич мене - Грег.

- Пане Грегу, я не маг життя і ніколи ним не був. Я вже розповідав: Куро відчув запах крові. Так ми вас знайшли. Ви лежали в купі сміття і марили. Потім ви повідомили нам, як вас звуть, і як покликати допомогу. Це вся наша заслуга! Більше я нічим не міг вам допомогти.

- Добре, - замислився співрозмовник. — Може, ти когось бачив, коли підходив?

- Вибачте, ясний пане, але Чорний квартал не те місце, де можна розглядати людей. Там за таке і вбити можуть!

Я мала рацію, і Рівер це розумів. Він ще якийсь час йшов поруч, а потім, попрощавшись, зник у юрбі. Тільки після цього я зітхнула з полегшенням. Відчуває моє м'яке та улюблене місце, це не остання наша зустріч.

Ізмір Каррітер Азарійський

Він спостерігав за Сашою весь тиждень, цікаве виявилося заняття. Незважаючи на всі його спроби здаватися сільським простачком, час від часу прослизало в його поведінці, рухах, словах щось незвичне. Логікою та хитрістю він компенсував брак фізичної сили. Занадто спритний і гнучкий, надто розумний, навіть якийсь витончений, чи що. Рухи плавні, легкі, реакція швидка та адекватна, погляд уважний, іноді гострий, іноді, навпаки, з веселою хитринкою. Він так і притягує до себе всіх оточуючих, не дивно, що досі ніхто не дорікнув хлопцю за отримані привілеї.

До речі, про них! Якщо його рівень сили не вищий за синій спектр, тоді за що його тут тримають? У чому особливість Олександра Грейса? "І на це запитання мені відповість той, хто притягнув його до академії - Айзек Горійський." Так міркував Ізмір, прямуючи на кафедру цілительського факультету. Але заступника декана на місці не було. Подумавши трохи, він подався до того, хто точно в себе, але чи захоче відповідати на запитання…

Ректор і справді був у кабінеті. Як завжди, по вуха в паперах, з трохи втомленим поглядом та небажанням спілкуватися.

- Чого тобі, Азарійський? - відірвав чоловік погляд від столу.

- Питання є… важливе.

- Не тягни, - скривився ліерд Бурш'є. - Говори, чого хотів, і йди! Без тебе справ вистачає.