25 розділ

Саша

Повністю відпустило лише в «Синій Дракайні». Як же мені було страшно! Думала, помру на місці, коли вони вирішили забрати мене із собою. Що б я робила без Куро? Мій котик, відчувши, що я про нього думаю, лагідно притиснувся до стегна. Мій маленький рятівник! Так, ніжно погладжуючи його за вушком, ми і ввалилися в таверну.

- Чому так довго? - накинувся на мене Луклан. Мабуть, він хвилювався.

- Ми заблукали, - вирішила не розповідати про те, що трапилося. Ні до чого хорошого це не приведе.

- Гаразд, - чоловік явно щось запідозрив, але наполягати не став. Та й як не запідозрити, якщо я зараз нагадую живий труп.

Одяг ми з Раяном, звичайно, почистили, зате магічне виснаження не так легко приховати. А енергії, до речі, я вбухала під час лікування більш ніж достатньо. Якби не мої здібності, то цей Грег не вижив би. Будь-якому іншому середньостатистичному студенту не під силу такий величезний викид енергії. Чому величезний? Ну, якщо вже мені погано… Думаю, ви зрозуміли.

З горем навпіл відпрацювала час, що залишився. Раян, до переможного, чекав на мене в залі. Я пропонувала повертатись до академії, але він категорично відмовився. Вже по дорозі назад хлопець раптом запитав:

- То ти маг життя? - він виглядав стомленим і якимось пригніченим.

- Так, а що?

- Ні, нічого… - я напружилася. Не подобався мені початок нашої розмови. – Чому ти не сказав?

- Ти не запитував. Це щось змінює?

Раян заперечливо похитав головою і глибоко замислився. Деякий час ми йшли мовчки, але потім хлопець все ж таки заговорив.

- Сашо, ти знаєш, що магів життя дуже мало народжується?

- Щось таке Джо мені розповідав, - мозок був занадто втомлений, аби швидко сприймати і переварювати інформацію. - Раяне, що не так?

- А Джо казав тобі, що всі маги життя працюють в Таємній канцелярії? Їх зараховують туди одразу ж після народження, незалежно від бажання. І якщо спецслужби про тебе не знали…

- Отже, їм ніхто про мене не повідомляв, - закінчила думку. - Що ж, нічого дивного. Мої здібності довго не проявлялися… Ми жили в селі, батьки магами не були, вони могли навіть не знати про напрямок моєї сили.

- Так, але твій дядько?.. Він мав повідомити відповідні служби.

- Джо сказав мені в чотирнадцять, - важко зітхнула. - Він знав, що я хочу вчитися на цілителя. Можливо, таким чином він намагався дати мені шанс на інше життя? Думаю, зараз це вже не має значення. Завтра все стане зрозумілим.

- А ректор знає?

- Так... І, як бачиш, він теж не доповів про мене.

Втомилася! Розумію, це наслідки магічного виснаження, але вдіяти з собою нічого не можу. Хочу додому, до мами, тата і навіть Соньки. Я так сумую…

Вночі мені наснився Сварог. Він докірливо свердлив мене поглядом, схрестивши могутні руки на грудях. «Незадоволений моїм настроєм?.. Ну що ж, я не така сильна, як вам хотілося б. Зрештою, я лише людина…» І коли я вже збиралася висловитися, наговоривши всякого різного, раптом поруч з богом з'явилася тендітна, неймовірно вродлива дівчина з довгим пшеничним волоссям, добрими світлими очима та ніжною посмішкою. Така гарна... Вона співчутливо посміхнулася мені і, взявши Сварога за руку, повела його назад в полум'я.

Прокинулася, як не дивно, виспаною і повної сили. Невже він не просто так приходив?..

Набігавшись з карракалом, ми повернулися до кімнати. Було ще зарано, і я могла спокійно сходити в душ. Щоправда, щоб попередити «всякий випадок» біля кабінки завжди чергував Куро. Хлопці на поверсі щиро дивувалися, але сприймали це як наш загальний заскок. Так навіть краще!

Вчора я не зв'язалася з Джо. Спочатку збиралася, хотілося багато чого сказати, адже він жодного разу не згадував про Таємну канцелярію. Якось не хочеться мені потрапляти у вічну кабалу! Але потім, подумавши трохи, вирішила почекати і охолонути, аби не наробити дурниць. І взагалі, варто турбувати його сьогодні, чи впораюся сама?

Куро був категорично проти самодіяльності. Діватися нікуди.

Джо довго не відповів.

- Сашо? Щось трапилося? - голос стурбований. Чого б це?

- З чого ти взяв?

- Не ухиляйся! - чоловік сердився. Що з ним?

Не ухилятися… О'кей! І я виклала все, що сталося вчора, в найдрібніших подробицях. Всю розповідь Джо мовчав, навіть подумалося, що зв'язок перервався.

- Ау, ти ще тут?

- Так… - здалося, чи мені почулася вина в голосі?

- Ти забув згадати чи спеціально промовчав, що маги життя – це оплачувані раби Таємної канцелярії? І взагалі, що мені тепер робити?

- Сашо, я не сказав тобі ... - чому він мнеться? Не знає, як збрехати? Бісить! - Цей безглуздий закон офіційно скасував новий імператор, коли зійшов на престол. Я не думав, що це було лише для проформи… Пробач…

- Якби я дізналася раніше, це допомогло б щось змінити? – всередині все завмерло.

- Навряд чи, - видихнула. - Рано чи пізно вони все одно знайшли б тебе. Мені, правда, шкода!