25 розділ

Саша

Повністю відпустило лише у «Синій Дракайні». Як мені було страшно! Думала, помру на місці, коли вони вирішили забрати мене із собою. Що б я робила без Куро? Мій котик, відчувши, що я про нього думаю, лагідно притиснувся до стегна. Мій маленький рятівник! Так, ніжно погладжуючи його за вушком, ми і ввалилися в таверну.

- Чому так довго? - накинувся на мене Луклан. Мабуть, він хвилювався.

- Ми заблукали, - вирішила не розповідати про те, що сталося. Ні до чого хорошого це не приведе.

- Гаразд, - чоловік явно щось запідозрив, але наполягати не став. Та й як не запідозрити, якщо я зараз живий труп нагадую.

Одяг ми з Раяном, звичайно, почистили, але магічне виснаження не так легко приховати. А енергії я вбухала під час лікування більш ніж достатньо. Якби не мої здібності, то цей Грег не вижив би. Будь-якому іншому середньостатистичному студенту не під силу такий величезний викид енергії. Чому величезний? Ну, якщо вже мені погано… думаю, ви розумієте.

З горем навпіл відпрацювала час, що залишився. Раян, до переможного, чекав на мене в залі. Я пропонувала повертатись до академії, але він категорично відмовився. Вже по дорозі назад хлопець раптом запитав:

- То ти маг життя? - він виглядав стомленим і якимось пригніченим.

- Так, а що?

- Ні, нічого… - я напружилася. Не подобався мені початок нашої розмови. – Чому ти не сказав?

- Ти не запитував. Це щось змінює?

Раян заперечливо похитав головою і глибоко замислився. Деякий час ми йшли мовчки, але потім хлопець все ж таки заговорив.

- Сашо, ти знаєш, що магів життя дуже мало народжується?

- Щось таке Джо мені розказував, - мозок був занадто втомлений, щоб швидко сприймати інформацію. - Раян, що не так?

- А Джо казав тобі, що всі маги життя працюють у Таємній канцелярії. Їх зараховують ще за народження незалежно від бажання. І якщо спецслужби про тебе не знали.

- Значить, їм ніхто про мене не повідомляв, - додала я. - Що ж, не дивно. Мої здібності довго не виявлялися. Ми жили в селі, батьки магами не були, вони могли не знати про напрямок моєї сили.

- Так, але твій дядько?.. Він мав повідомити відповідні служби.

- Джо сказав мені в чотирнадцять, - важко зітхнула. - Він знав, що я хочу вчитися на цілителя. Можливо, таким чином він намагався дати мені шанс на інше життя? Думаю, зараз це вже не має значення. Завтра все стане зрозумілим.

- А ректор знає?

- Так... І він теж не доповів про мене.

Втомилася! Розумію, це наслідки магічного виснаження, але вдіяти із собою нічого не можу. Хочу додому, до мами, тата і навіть Соньки. Я так сумую…

Вночі мені наснився Сварог. Він докірливо дивився на мене, схрестивши могутні руки. Незадоволений моїм настроєм?. Ну що ж, я не така сильна, як вам хотілося б. Зрештою, я лише людина. І коли я вже збиралася висловитися, наговоривши всякого різного, раптом поруч з богом з'явилася тендітна, неймовірно красива дівчина з довгим пшеничним волоссям, добрими світлими очима та ніжною усмішкою. Така гарна... Вона співчутливо посміхнулася мені і, взявши Сварога за руку, повела його в полум'я.

Прокинулася, як не дивно, виспаною і повної сили. Невже він не просто так приходив?

Набігавшись з карракалом, ми повернулися до кімнати. Було ще зарано, і я могла спокійно сходити в душ. Щоправда, щоб попередити «всякий випадок» біля кабінки завжди чергував Куро. Хлопці на поверсі щиро дивувалися, але сприймали це як наш загальний заскок. Так навіть краще!

Вчора я не зв'язалася з Джо. Спочатку збиралася, хотілося багато чого сказати, адже він жодного разу не згадував про Таємну канцелярію. Якось мені не хочеться потрапляти у вічну кабалу. Але потім, подумавши трохи, вирішила почекати і охолонути, щоб не наробити дурниць. І взагалі, варто турбувати його сьогодні, чи впораюся сама?

Куро був категорично проти самодіяльності. Діватися нікуди.

Джо довго не відповів.

- Сашо? Щось трапилося? - голос стурбований. Чого б це?

- З чого ти взяв?

- Не ухиляйся! - чоловік сердився. Що з ним?

Не ухилятися… О'кей! І я виклала все, що сталося вчора, в найдрібніших подробицях. Всю розповідь Джо мовчав, навіть подумалося, що зв'язок перервався.

- Ау, ти ще тут?

- Так… - здалося, чи мені почулася вина у голосі?

- Ти забув згадати чи спеціально промовчав, що маги життя – це оплачувані раби Таємної канцелярії? І що мені тепер робити?

- Сашо, я не сказав тобі ... - чому він мнеться? Не знає, як збрехати? Бісить! - Цей безглуздий закон офіційно скасував новий імператор, коли зійшов на престол. Я не думав, що це було лише для проформи… Пробач…

- Якби я дізналася раніше, це допомогло б щось змінити? – усередині все завмерло.

- Навряд чи. Рано чи пізно вони все одно знайшли б тебе. Мені, правда, шкода!

- Що ж, тоді мені потрібна твоя допомога, — потерла подумки долоні. – Треба вигадати, як боротися з цими бюрократами. Якщо вони думають, що я так просто здамся…