20 розділ

Саша

Вихідні! Як солодко звучить це слово, музика для моїх вух та втомленого мозку. Я спала зайві три години, перш ніж Куро зажадав прогулянки. Побігали в парку, поснідали і в добродушному настрої вирушили переодягатися. У місто ми зібралися всією компанією, погуляти, озирнутися, принагідно підшукуючи підробіток. Рікс та Гурій обіцяли допомогти, чим зможуть. За годину ми вже залишали територію академії.

Академія займала північну частину міста, або якщо вже бути чесною, це місто виросло навколо замку. Центральну частину - займав королівський палац, а довкола - багаті будинки місцевої аристократії. Далі Золотий квартал. Тут виробляють прикраси, дорогий одяг, найкращу зброю, але простим смертним вхід до таких закладів закрито. Ближче до ринку торговий квартал (Зелений): різні майстерні, магазини та аптеки для пересічних громадян. Тут же селяться всі, чий дохід вищий за середній. Робітники з сім'ями намагаються знайти місця навколо ринку (Сірий квартал), там і відносно безпечно, і не так дороговартісно. А далі... далі вже зовсім інший світ.

Чорний квартал. Світ бідняків, п'яниць, жебраків. Це тіньове королівство, жорстоке та страшне. Тут у пошані сила і гроші, тут свої закони та свої правителі. Тут немає місця слабким і цінують за вміння мовчати. Це величезна трясовина, з якої немає шляху назад.

Все це я дізналася від хлопців, коли ми гуляли містом, прямуючи у бік ринку. Рікс і Гурій збиралися відвідати сім'ю, Альбін за компанію, а ми з Карлом - обстановку розвідати, людей подивитися. Йому робота не така важлива, але якщо є можливість, чому б і ні.

Будинок Рікса розташовувався у Зеленому кварталі, невеликий, але затишний, світлий. Весь перший поверх займала крамниця з кількома обробними столами, безліччю холодильних шаф та підсобками. Пан Густав Борнс, батько Рікса, повний, лисіючий чоловік, з пишними вусами і величезними ручищами, якраз обробляв тушу якоїсь тварини. Але, побачивши відвідувачів, передав роботу помічникові.

- Рікс, синку, не думав, що ти заглянеш додому, - чоловік міцно обійняв свого спадкоємця. - Хто це з тобою?

- Тату, знайомся, це мої друзі!

Нас провели до хазяйської частини будинку, нагодували досхочу і вже за чаєм, Рікс розповів батькові про причину візиту.

- Тату, може, ти знаєш, кому потрібний працівник на вихідні?

Пан Борнс замислився, почухав потилицю, та все ж відповів:

- Не пригадаю такого, та й хто братиме робітників лише на вихідні? Це невигідно.

- Тату-у?..

- Я можу взяти лише одного, - він глянув на Карла. - Пробач, Сашо, але ти виглядаєш надто тендітним, для важкої роботи.

- Я розумію, - було прикро, але що вдієш.

Посиділи ще трохи і вирушили до Сірого кварталу. Там, неподалік ринку, розташовувалася маленька аптека. Вінзер Крокс, худий, високий чоловік, із сивим укладеним волоссям, нагадав мені удава зі старого радянського мультика, такий же спокійний і повільний. Він неквапом розрахував покупця і, лише потім, звернув увагу на нас.

- Гурію, тебе мама надіслала? – беземоційно запитав чоловік. - Я ж їй казав, що сьогодні ненадовго, не треба було приносити обід.

Ми всі завмерли, шоковано дивлячись на Крокса-старшого.

- Ні, батьку, - зовсім спокійно відповів син. - Ми з друзями зайшли запитати, чи не чув ти бува, може, хтось працівника на вихідні підшукує?

- Ні, - відповів аптекар, втрачаючи до нас інтерес. - Ти ж знаєш, я ніколи не збираю плітки. Іди!

- Добре, - відповів Гур і вже збирався йти, коли пан Крокс раптово заговорив.

- Луклан шукав помічника для дрібних доручень. Спитай у нього.

- Добре, дякую, - більше не говорячи ні слова, ми покинули приміщення.

- Гур, - почав було Альбін.

- Не варто, - хлопець якось весь зсутулився і похмурнів, - він завжди таким був. Я звик.

Більше ми цю тему не порушували. Час перевалив за полудень, люди потроху розбрідалися хто куди. Увечері гуляти у цих кварталах небезпечно. Пішки до академії добиратися три години. Зайвих грошей на візника немає ні в кого.

- Що робити будемо? - запитала, вже не сподіваючись ні на що.

- Ходімо, поговоримо з Лукланом, - відповів Гур.

Рікс раптово підвівся.

- А Луклан, це випадково не власник "Синьої Дракайни"?

- Він самий, - відвернувся цілитель. - Якщо батько сказав, значить це не просто плітки...

- Але ж його таверна розташована на самому кордоні Сірого кварталу! - обурився побутовик.

- Знаю...

Усі замовкли. Гур замкнувся. Він і так не знатний веселун, а після зустрічі з батьком, ніби ще більше віддалився. Схоже, він завжди отак спілкується з батьком. Питання лиш в тому, який із його образів справжній?

Що ж, час розібратись у мене буде.

- Поспішаємо! - з ентузіазмом подивилася на проводжаючих. - Скоро почне темніти, а нам ще в академію треба встигнути до закриття.

- Але ж там небезпечно! - обурився Рікс.